21 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Кіяшко Ю. Кіровоград – місто закоханих // Наше місто Єлисаветград. – 2012. – 16 лютого. –С. 2.


КІРОВОГРАД – МІСТО ЗАКОХАНИХ

Ні мороз, ні заметіль та ожеледиця не могли остудити вогонь сердець кіровоградців, які 14 лютого з усіх сил вшановували святого Валентина, покровителя всіх закоханих.

Цікаві конкурси і святкова атмосфера панували в бібліотеці Бойченка. Кожен бажаючий міг отримати тут майстер-клас із виготовлення валентинки для своєї другої половинки. Як і кожного року, закохані могли освідчитися у своїх почуттях за допомогою пошти Купідона. Приймалися як анонімні зізнання, так і взаємні. А| пари, впевнені у своїх почуттях, у своїх почуттях, взяли участь у конкурсі «Під знаком Купідона».

Справжність почуттів 14 лютого перевірялася сніговою заметіллю, заторами на вулицях, перевірками в навчальних закладах... Як би там не було, але на старті змагання перед глядачами постали дві пари молодих людей. Тетяна й Василь, Алла й Володимир пройшли 14 лютого чергове випробування своїх почуттів. І якщо перша пара, поєднана навчанням обох у педагогічному університеті, міцніє вже майже п'ять років, то молоді люди з льотної академії знають один, одного лише рік. Ате, як кажуть, любов настільки сильне почуття, що свою другу половинку впізнаєш і наосліп. До речі, розпізнавання руки коханого наосліп - також одне із завдань конкурсу. Дівчата гідно впоралися і з цим підступним купідонівським завданням. Фінальне рішення конкурсної комісії - бойова нічия. Купідон торжествує. Він заплутав усіх у залі. А може, й закохав. Деякі погляди зафіксувалися на конкретних об'єктах споглядання...

Ще один конкурс. На знання звичок один одного й визначення остаточного переможця. І перемогу вибороли досвідченіші. Тетяна Ле-вінська й Василь Левицький отримали в подарунок квитки на концерт гурту «Мандри», який відбудеться незабаром. Алла Грибик і Володя Приходько відвідають льодову ковзанку Слайз.

А на центральній площі міста активісти Студреспубліки розмістили дошки для закоханих, де можна було всьому Кіровограду заявити про свої почуття. Кожен бажаючий отримував унікальну валентинку. Автори найбільш оригінальних освідчень, які, до речі, можна розмістити на сайті vk.com/lifeua, 20 лютого візьмуть участь у розіграші 50 романтичних вечерь.

Морозець стомився розганяти шанувальників Валентина. І, здається, зовсім утік, коли на площі спалахнуло величезне серце із запалених свічок, яке билося в ритмі закоханих пар. А в повітря злетіли ліхтарики як символ вільного й незнищенного почуття.

Юрій КІЯШКО
на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх