21 КВІТНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Кондратенко О. Куди піти за знаннями? // Народне слово. – 2012. – 1 березня. – С. 6


Куди піти за знаннями?

У наші дні спостерігається стрімкий науково-технічний прогрес. Техніка, зокрема компютерна, охоплює абсолютно всі сфери життєдіяльності. Без неї людина сьогодні просто не може обійтися. Хоча така тенденція досить суттєво витісняє речі, без яких жоден не уявляв свого життя раніше.

Друкована книга втрачає свої лідерські позиції. Зараз молодь надає перевагу більш зручним носіям інформації, таким як комп'ютери, ноутбуки, нетбуки, різноманітні планшети. Катастрофічна нестача часу та шалений ритм життя роблять свою справу: паперова книга виходить із вжитку, а люди дедалі рідше звертаються до бібліотек...

Дуже хочеться вступитися за друковані книжки, але ж я сама нерідко звертаюся до Інтернет-ресурсів. Життя спрощується. Та все ж таки варто згадати про найбільш значущі переваги книг. Щонайперше - інформація, яку ми в них знаходимо, достовірна, перевірена часом, на відміну від мережевих еквівалентів, які пишуться нашвидкуруч. Наступне - ми виховувались на книгах, разом з ними розвивалися, то чому ж не продовжувати удосконалюватись разом з цим дивовижним витвором людини і зараз? А як щодо шелесту сторінок та запаху паперу? їхню магію неможливо ототожнити з яскравим екраном, наповненим скупченням знаків. До того ж електронні варіанти текстів згубно впливають на наш зір. Спеціалісти навіть стверджують, що хвиля незрозумілих смертей школярів на уроках фізкультури чи після них пов'язана з тим, що діти занадто багато часу проводять за комп'ютерами - тож слабшає м'язова система, слабне кісткова. І це насправді так.

Для тих, хто все ж таки не відмовляється від бібліотечних ресурсів, я підготувала стислий огляд найбільших бібліотек Кіровограда. Чому саме обласного центру? Тому що я тут живу і сама свого часу намагалася ознайомитися з усіма плюсами та мінусами міських бібліотек, щоб обрати найкращу для себе. А ще тому, що хочу допомогти тим, хто приїхав на навчання в Кіровоград і не знає, до якої бібліотеки податися й, головне, чим вона може йому допомогти в навчанні. Через це декому доводиться читати неперевірені статті в Інтернеті чи купувати необхідний підручник у магазині, а вони дуже дорогі сьогодні. Отже, почнемо!

Однією з найвідоміших бібліотек міста є обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка. Середній вік користувачів (тепер це не тільки читачі, але й користувачі інформаційних електронних ресурсів, активісти різних клубів) - 14-35 років. За останній рік тут отримали послуги 17,5 тисячі молодих людей. Бібліотека має надзвичайно великий запас книг, отже може задовольнити майже всі потреби того, хто до неї звернеться. Крім своїх звичних обов'язків вона виступає в ролі своєрідного громадського молодіжного центру. Що це значить? У залах бібліотеки діє п'ять культурних клубів.

«Ліра» - це спілка літераторів-початківців та досвідчених поетів і письменників, де можна навчитися азам літературної творчості. «Профі» - об'єднання, що займається консультацією молоді щодо майбутньої професії, кар'єри. «Право» висвітлює проблеми правопорушень, шлюбу, прав та обов'язків громадянина, знайомить з основами законодавства. Клуб «Доблесть» займається патріотичним вихованням юнаків. Саме тут можна з'ясувати, чому варто йти до армії і що це дає молодій людині. Отже, крім книг у бібліотеці імені Бойченка завжди можна знайти клуб за власними інтересами. Вона постійно співпрацює з благодійними організаціями, проводить різноманітні заходи, займається видавництвом, підтримує талановиту та обдаровану молодь. Ця бібліотека стане в пригоді старшокласникам, студентам, тим, хто прагне до самовдосконалення, навіть молодим мамам і татам. Розташована на вулиці Дворцовій, у самому центрі міста. Про це та інше детальніше можна дізнатись на сайті lib.kr.ua.

Найбільшою в області і досить відомою навіть за межами регіону є обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського. Звісно, її спрямування - це книги з різних галузей, наукові довідники, але це добре, оскільки людина точно знає, куди саме їй податися для того, щоб дістати необхідну наукову літературу. Та все ж ця бібліотека має свій художній відділ, який відвідали за минулий рік 4,5 тисячі користувачів. Особливістю є те, що художній відділ обладнаний під сімейний візит -поки тато чи мама обирають собі книги, дитина може бавитися в спеціально обладнаному дитячому куточку. Також у цьому відділі організований майданчик для людей із вадами зору. Бібліотека постійно співпрацює з благодійними організаціями, удосконалюється та привертає до себе читачів. У відділі мистецтв майже постійно функціонують якісь художні виставки, проходять презентації нових книг, творчі зустрічі. Тут же працює кіноклуб, який має чималу фільмотеку. Бібліотека обладнана потужним інтернет-ресурсом, доступним для читачів. Розташована в центрі міста, по вулиці Великій Перспективній, що дуже зручно. Детальніше – http://librагу.kr.ua.

Мабуть, найбільш затишною та знайомою міським жителям є Кіровоградська центральна міська бібліотека - головна ланка у міській бібліотечній системі, яка об'єднує 20 філіалів. Розшукати її можна на площі Дружби народів, саме тут неподалік розташовано чимало студентських гуртожитків, навчальних закладів, шкіл. Філіали, вони ж міські бібліотеки, крім того, що обслуговують читачів, мають кожний власну спеціалізацію. Наприклад, бібліотека імені Гагаріна, яка розташована на розі вулиць Кірова і Гагаріна, спеціалізується на темі космосу. Тут же працює літературний клуб «Чайка» - спілка творчих людей, які люблять літературу, самі пишуть. Є в нас п'ять дитячих бібліотек. Наприклад, центральна дитяча міська - на вулиці Попова. Центральна міська бібліотека славиться своїм краєзнавчим філіалом на Кущівці, біля 30-ї школи, з яким співпрацює Вадим Смотренко - співавтор книги «Маленький Париж», людина, яка зробила значний вклад у дослідження історії Кіровоградщини. Міська бібліотека також проводить чимало різноманітних заходів. Вона не стоїть на місці, а тиха та приємна атмосфера вабить читачів.

За останній рік зафіксовано близько 50 тисяч користувачів у системі, половина з них - молодь. Система охоплює практично всі райони міста, що дає змогу без проблем знаходити книги в бібліотеці, розташованій недалеко від місця проживання. Додаткова інформація тут - http://citylib-kirovograd.com.ua.

Тепер бібліотеки переживають не найкращі часи. Держава виділяє не так багато коштів для забезпечення їх книгами, тому доводиться купувати більшу частину за власні кошти. До речі, в останні роки дедалі більше книг дарують бібліотекам самі користувачі.

Тож, любі друзі, обирайте, все одно без бібліотеки сьогодні - нікуди! Тим більше, що всі бібліотеки нашого міста надають і послуги безкоштовного Інтернету.

Олена КОНДРА ТЕНКО.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх