18 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Левінська Т. Україна – Казахстан : такі далекі, проте такі схожі // Кіровоградська правда. – 2012. – 27 квітня. – С. 9


Україна – Казахстан : такі далекі, проте такі схожі

У обласній бібліотеці для юнацтва ім. Бойченка відбувся міжнародний молодіжний веб-марафон із Костанайською бібліотекою для дітей та юнацтва ім. І. Алтинсаріна з Казахстану. Говорили молоді люди про все: про вподобання, освіту, службу в армії, можливості працевлаштування та самореалізації в житті, про екологічні проблеми. Як з'ясувалося, не такі ми вже й різні, та й проблеми у нас схожі.

Бібліотеки двох обласних центрів організовують подібні веб-марафони втрете. Казахські колеги, почувши пропозицію налагодити молодіжні зв'язки між двома країнами, радо відгукнулися. Не проігнорували заходи і поважні гості з обох країн. Ними були представники обласної влади, військові, екологи, бібліотечні працівники та, звісно, молодь. Модератором та ведучою заходу стала Тетяна Рєзнік.

Кіровоградщину представляли заступник начальника по виховній роботі обласного військкомату Борис Черепов, голова наукової ради обласного осередку Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Лісова, координатор проекту «Єлисаветградський книговир» Ганна Колєва, координатор проекту «Єлисаветград-креативне місто» Ірина Жарова та інші.

Студентства теж на заході було чимало - з технічного та педагогічного університетів, інституту регіонального управління та економіки, педагогічної академії, педагогічного ліцею та економіко-правового ліцею Кіровоградського інституту комерції. Більшість юних відвідувачів бібліотеки говорили про затребуваність у їхніх країнах спеціалістів із робітничих професій, проте найпрестижнішою в Україні та Казахстані виявилася професія юриста. Також школярі та майбутні абітурієнти висловлювали свої як позитивні, так і досить різкі коментарі щодо зовнішнього незалежного тестування. За словами костанайців, тестування не може оцінити весь потенціал майбутнього студента, особливо якщо він вступає на гуманітарну спеціальність, наприклад, обирає фах психолога. З іншого боку тести - це швидкий і дешевий спосіб перевірити знання. А от начальника у справах сім'ї та молоді Костанайської ОДА цікавило те, як наша влада вирішує проблему масового переселення молоді із сіл у міста. Звісно, що нашим колегам довелося на ходу щось вигадувати та говорити, що такі програми у нас існують, проте про їхню ефективність ніхто не знає...

Наша молодь запитувала, чи є у дальніх сусідів нічні клуби і взагалі, як відпочивають казахські ровесники. Це питання розвеселило співрозмовників. Вони запевнили, що молодь у них, як і у нас, різна. Хтось віддає перевагу клубам, хтось - спорту, а хтось - бібліотекам. Різниця лише у тому, що пускають у Казахстані в нічні клуби з 21 року. Це у них - правило обов'язкового виконання і за цим пильно стежать. При вході молодь показує паспорт або інший документ, який засвідчує повноліття. Щодо дозвілля, то у костанайців є різноманітні гуртки, танцювальна група «Карнавал», джазовий ансамбль, вони - активні учасники міжнародних дитячих та юнацьких конкурсів. Кіровограді розповіли про проект «Креативне місто», у рамках якого реалізуються різноманітні грантові проекти. Ганна Колєва розповіла про «Єлисаветградський книговир», «Статський радник», задумку висадити в місті мільйон чорнобривців. Нашим землякам чомусь захотілося розповісти про «Стоп-радон», і монолог про необхідність антирадонових заходів тривав до десяти хвилин. На щастя, казахська молодь була дуже ввічливою і слухала про нашу героїчну обласну владу, яка врятує кіровоградців від радону. Східна мудрість - поважай співрозмовника...

Яскравою родзинкою міжнародної веб-конференції став виступ природничо-економіко-правового ліцею спеціалізованої школи № 8 та їхньої екологічної агітбригади «Дерево життя». Школярі вразили співрозмовників по той бік екрану розмаїттям кольорів, квітів та українською піснею, а ще запросили усіх відвідати Кіровоград та «Євро-2012».

Тетяна ЛЕВІНСЬКА
на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх