18 ЛИПНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Калиновська Т. Перемагаєш, якщо добре знаєш футбол // Кіровоградська правда. – 2012. – 26 червня. – С. 10; Освітянське слово. – 2012. – червень – С. 2.


Вчитель фізкультури з Добровеличківки добре знає історію спорту минулого століття. Це довів українсько-польський конкурс-вікторина «Ми творимо історію разом». Олег Мазур увійшов у десятку переможців! Своїм викладачем можуть пишатися і діти, і ціла школа!

Наближається до фіналу 14-й чемпіонат Європи з футболу - ЄВРО—2012. Поки в країнах будували стадіони, оговорювали питання розміщення фанатів, молодь двох країн – України та Польщі – змагалася, хто краще знає історію спорту XX століття. Гасло Євро-2012 «Ми творимо історію разом» стало назвою конкурсу-вікторини, який організовано та проведено з квітня до червня Державною бібліотекою України для юнацтва» за підтримки Посольства Польщі в Україні та польської громади України. Мета, яку ставили перед собою організатори – сприяти вивченню молоддю історії спорту двох держав, зокрема здобутків видатних футболістів минулого століття.

Вікторина стимулювала молодь до відвідувань бібліотек, пошуку різних джерел (літератури, періодичних видань, публікацій в Інтернеті), адже щоб відповісти на 15 питань, потрібно було не тільки знайти відповіді, але й вказати використані джерела інформації. До участі в конкурсі запрошувались молоді люди від 14 до 20 років, які представляли навчальні заклади та громадські організації України та Польщі.

Обласна бібліотека для юнацтва ім. Бойченка підтримала проведення українсько-польського конкурсу-вікторини в Кіровоградській області. До бібліотеки надійшло 19 робіт з Новомиргородського, Бобринецького, Олександрійського, Добровеличківського, Вільшанського, Новгородківського районів. Найактивнішими були читачі бібліотек Компаніївського району – від них на конкурс надійшло 12 робіт.

Всього українсько-польський конкурс-вікторина зібрав 148 учасників з 11 регіонів України. Журі назвало переможцями десятьох молодих людей – п'ятьох від України і п'ятьох від Польщі. Одним з них став наш земляк Олег Мазур, 20-річний вчитель фізичного виховання з Добровеличківки. Нагородження переможців та активних учасників конкурсу відбулося в Києві, у Посольстві Республіки Польща в Україні.

Бібліотекарі Добровеличківської районної бібліотеки для дорослих можуть пишатися своїм читачем, а учні школи, де викладає Олег Мазур, – брати приклад зі свого вчителя. Бажаємо Олегу і надалі утверджувати здоровий спосіб життя, бути активним громадянином своєї держави, здобувати нові перемоги.

Тетяна КАЛИНОВСЬКА
на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх