21 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Чумаченко О. Як я безплатно освоїла комп’ютер // Наше місто. – 2012. – 18 липня. – С. 3.


Сьогодення неможливе без знання комп’ютера. Наше століття можна з упевненістю назвати комп’ютеризованим, адже без сучасної техніки не обходиться жодна сфера людської діяльності. Вся звітність ведеться у електронному варіанті, необхідна інформація відшукується в Інтернеті, листування також стало електронним. Тому незнання комп’ютера стає дійсно проблемою.

Якщо молодь може навчитися самотужки, то люди старшого покоління без допомоги фахівця не освоять хоча б середній рівень знання комп'ютера.

Якось почула, що Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка проводить комп’ютерні курси «Світ безмежних можливостей», та ще й безкоштовно. (Потім я дізналася, що курси проводяться спільно з громадською організацією ТІМО «Відкриті двері» за підтримки міжнародного фонду ІДЕА в рамках програми Microsoft Unlimited Potential – міжнародної програми безперервного навчання, яка надає можливість малозабезпеченій молоді та дорослим набути навички роботи із сучасними інформаційними технологіями компанії «Відкритий світ інформаційних технологій»).

І я вирішила спробувати. Зайшла до бібліотеки – у відділ автоматизації та комп’ютерних технологій і дізналась, що набираються групи. Незабаром мені зателефонували і запросили на курси. На першому уроці головний інженер бібліотеки Юлія Терещенко попросила заповнити анкету – чого саме ми хочемо навчитися і що вже вміємо. Група була підібрана за віком, що дуже мене заспокоїло. Адже я переживала, що буду почуватися дискомфортно серед молоді.

Наша група складалася з п’яти осіб, що також є значною перевагою у порівнянні з іншими комп’ютерними курсами. Викладач встигав усім нам приділити увагу, якщо виникало те чи інше запитання, - відповідь отримували відразу, без «черги».

Після двох місяців навчання я впевнено користуюся текстовими і табличними редакторами, базами даних та можу створювати презентації, користуюся Інтернетом майже без проблем.

Тож, якщо хтось із читачів газети «Наше місто» ще не освоїв комп'ютерну грамоту, але відчуває у собі сили і бажання до цього, то раджу не зволікати і звернутися до Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтво ім. О. М. Бойченка. Там саме набирають нову групу, яка розпочне навчання у вересні. Не забувайте: навчання безкоштовне.

Ольга ЧУМАЧЕНКО, директор книжкового магазину «Школяр»

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх