17 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Дружба без кордонів //Вечірня газета. – 2012. – 31 серпня. – С. 5


ДРУЖБА БЕЗ КОРДОНІВ


Дві бібліотеки - Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва імені Бойченка та Вологодська юнацька бібліотека імені Тендрякова (Росія) уклали угоду про співпрацю під час он-лайн зустрічі, що відбулася тиждень тому.
В онлайн-зустрічі взяли участь в. о. заступника кіровоградського міського голови Сергій Дьячук, члени громадських, молодіжних організацій, письменники, представники вологодської влади. Зустріч була присвячена приїзду до обласного центру вологодської делегації на чолі із віце-президентом Північно-Західної асоціації ветеранів бойових дій Сергієм Полонським. Він презентував книгу "Флот не дрогнет. Флот выстоит. Флот победит", один з розділів якої присвячений Герою Радянського Союзу, уродженцю Кіровограда Григорію Куроп'ятникову. Присутня на зустрічі дружина героя Ганна Олексіївна щиро подякувала Сергію Полонському за пам'ять про героїчний подвиг її чоловіка та чудовий подарунок - книгу.
Варто зауважити, що вологодська делегація у Кіровограді - не вперше, наш обласний центр та Вологду пов'язують давні дружні зв'язки. До слова, п'ять вулиць Кіровограда носять ім'я вологжан - Барболіна, Конєва, Бєляєва, Верещагіна, крім того, є в місті вулиця Вологодська.
Учасники зустрічі зазначали, що є всі передумови для того, аби наші міста стали побратимами. Йшлося, зокрема, про реалізацію спільних культурних, молодіжних та туристичних програм, й представники влади пообіцяли всіляке сприяння у цій добрій справі.
Після завершення заходу гостям та учасникам проекту була запропонована екскурсія визначними та історичними місцями Степової Еллади. Всі бажаючі відвідали Єлисаветградську фортецю та музей авіації, а родзинкою екскурсії стали відвідини музею військово-морського флоту, який знаходиться в с. Велика Северинка. Краса Кіровограда та українська гостинність приємно вразили гостей з Росії. Вони дали слово й надалі продовжувати традицію підтримувати культурні зв'язки.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх