21 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Мармалюк А. Феодосія аплодує кіровоградцю// Кіровоградська правда. – 2012. – 7 вересня. – С. 10


Феодосія аплодує кіровоградцю

Наприкінці серпня у Феодосії відбувся XII Всеукраїнський фестиваль української книги «Феодосія - 2012». Проводився він під патронатом всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка, республіканського комітету Автономної Республіки Крим із інформації, виконавчого комітету Феодосійської міськради та за ініціативою відомого кримського дитячого письменника Євгена Білоусова.

У Феодосію приїхали 37 гостей із 10 областей України, а з місцевими письменниками й організаторами число учасників сягнуло близько семи десятків. Це були письменники, поети, художники, працівники бібліотек і музеїв, місцеві викладачі української мови та літератури. У фестивалі взяв участь і юний поет із Кіровограда Дмитро Литвинюк, член літературних клубів «Ліра» та «Євшан». Саме йому випала честь відкрити фестиваль віршем «Рідна матінко моя», присвяченим Україні.
Найкращі побажання на урочистому відкритті висловили відповідальний секретар Навчальної спілки письменників України Володимир Барна та заступник міського голови м. Феодосії Василь Ганиш, який зачитав привітання міністра культури Автономної Республіки Крим Олени Плакиди. Потім відбулося ознайомлення з книжковими виставками Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка, місцевих бібліотек та творів учасників фестивалю, серед яких були «Півник» і «Кобзар всміхається мені» дванадцятирічного Дмитра Литвинюка, учня НВО ЗОШ № 17 м. Кіровограда.
Програма фестивалю була насиченою і цікавою. До неї ввійшли день поезії (її учасники мали можливості для фахового спілкування) обговорення проблем дитячої та краєзнавчої книги, бібліотек та бібліотекарів. Було відведено також час для знайомства, спілкування та зустрічей. Захоплюючими були подорожі до Старого Криму і на гору Узун-Сирт, екскурсії до музеїв 0. Гріна, сестер Цвєтаєвих, К. Паустовського, музею старожитностей та до картинної галереї ім. І. Айвазовського.
Запам'яталися зустрічі з сучасними українськими поетами та письменниками, працівниками бібліотек і музеїв. У день дитячої книги, який проводився в Феодосійській центральній дитячій бібліотеці, відбулася зустріч з юним поетом Дмитром Литвинюком (м. Кіровоград), де він презентував свою поетичну збірку «Кобзар всміхається мені» (редактор і автор передмови Антоніна Корінь - член Національної спілки письменників України, яка й ініціювала участь Дмитра у цьому фестивалі).
Загалом дитячій тематиці приділялося дуже багато уваги. Про нові форми роботи дитячих бібліотек розповіли бібліотечні працівники з Феодосії, Львова та Севастополя.
І ось настав фінальний день. На запрошення Національної картинної галереї ім. І. К. Айвазовського всі учасники зібрались у залі біля картини народного художника України М. П. Глущенка «Квіти у вазі». На урочистій церемонії закриття фестивалю були названі його переможці. Серед них і кіровоградець Дмитро Литвинюк, якому вручено диплом лауреата конкурсу на кращу книгу фестивалю за створення книжки «Кобзар всміхається мені» в номінації «Дитяча літературна творчість», та подяку за активну участь у фестивальних заходах. Усі нагороджені учасники отримали пам'ятні подарунки.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх