16 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Качур Є., Зозуля К.Багатонаціональна Кіровоградщина // Народне слово. – 2012. – 29 лисопада. – С. 13


БАГАТОНАЦІОНАЛЬНА КІРОВОГРАДЩИНА

На території нашаї держави проживає чимала кількість націонаяьних меншин, Це росіяни, євреї,молдовани, болгари, поляки, греки та інші. І те, як ставляться в країні до представників інших національностей, говорить про певний рівень загальної культури, толерантності та вихованості. Як один із шляхів виявлення поваги українців до представників інших народів, які проживають на території нашої держави. У Кіровоградській області стартував фестиваль культур національних меншин «Степова веселка». У рамках цього заходу обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М.Бойченка організувала ряд заходів під назвою «Тиждень культур національних меншин».

Для того, щоб детальніше дізнатись про Тиждень культур, ми поспілкувались із заступником директора з наукової роботи бібліотеки ім. О.М.Бойченка Валентиною Зеленіною.

– Якою є мета заходів, що організовувала бібліотека з 19 по 23 листопада?

– Мета – заохотити молодь до вивчення культури різних народів, підвищення освітнього рівня. Ми намагалися виховати толерантність у молодого покоління до представників національних меншин, які проживають на території області та України в цілому.

– Чому саме такі національні меншини (болгари, поляки, євреї та німці) представляли особливості своєї культури протягом тижня?

– Ми не обирали представників, презентували себе ті, хто погодився до нас прийти, а пропонували ми всім національним меншинам.

– Подібні заходи проводились у бібліотеці вперше?

– Ні. Такі заходи проводяться у нас регулярно. Раз на два роки в області проходить фестиваль «Степова веселка», який присвячено культурам національних меншин, що проживають на території нашої держави. Ну а ми в рамках цього фестивалю проводимо Тиждень культур нацменшин.

«Роден край» болгар

Першим з них був захід «Болгари у нашому краї». Відбувся він з ініціативи Управління культури і туризму Кіровоградської облдержадміністрації, бібліотеки імені Бойченка та Кіровоградської обласної громадської організації об’єднання болгар «Нашите хора». У залі мистецтв бібліотеки зібралося стільки гостей, що працівники бібліотеки розшукували додаткові стільці й відкривали двері в сусіднє приміщення. Одразу й зрозуміти було важко – чи то всі болгари, чи то прийшли ознайомитись з болгарською спільнотою представники інших громад. Виявилось, серед гостей були і ті, і інші. Захід розпочався піснею болгарською мовою, яку виконала учениця Кіровоградської гімназії №9 Саша Кемелєва. Далі голова облради Микола Ковальчук привітав усіх присутніх словами: «Ми – єдина національна сім’я! Ми повинні пишатися тим, що у нашій державі проживає 240 тисяч болгар. На Кіровоградщині є села, де одну четверту населення складає цей народ. Це високоінтелігентна нація, яка додає українському народові певної краси».Поважним гостем на цьому вечорі була Дора Костова – редактор болгарської газети «Роден край», яка виходить на Одещині (до речі, друкуються матеріали в ній болгарською, російською та українською мовами). Дора Іванівна вже 23 роки там працює, з них 18 – головним редактором. Любить свою роботу та пишається нею. Газета розповсюджується не тільки в Україні, вона надсилається у Болгарію, частина – в Молдову. Приїхала Дора Іванівна у Кіровоград із подарунками – привезла газети, календарі, книги про болгарські святині та видання, присвячене 20-річчю газети «Роден край». Але кіровоградці також підготували їй сувеніри на пам'ять – книгу «Символіка Кіровоградщини» та тарілку із зображенням нашого міста. А голова Кіровоградської обласної організації болгар Сергій Осадчий, виступаючи, наголосив на важливості роботи «Нашите хора» словами: «Люди з болгарським корінням роблять великий внесок у розвиток Кіровоградщини та її культури». Також на свято завітав Володимир Стафідов, представник дніпропетровських болгар. Він у своєму виступі порушив питання необхідності знати свою національну культуру та мову. За його словами, вся наша історія лежить у мовах, і кожну з них треба вчити та любити.Також надали слово голові Вільшанської райдержадміністрації Анатолію Стояну, він передав вітання від місцевих болгар, які проживають у Добрій, Станкуватому та Вльшанці Вільшанського району. Виступила і бібліотекар із села Мар’ївки Компаніївського району, болгарка за походженням Надія Живіцька. Вона представила гостям заходу свою поезію болгарською та українською мовами. Також до Тижня культур національних меншин у бібліотеці, у відділі мистецтв, відкрили виставку «Національні культури Кіровоградщини». Там представлені видання про Кіровоградщину та національні меншини.

«Україна – Польща: спадщина століть»

Наступним етапом Тижня культур національних меншин у рамках обласного фестивалю культур національних меншин був захід «Україна – Польща: спадщина століть». Зустріч студентів-істориків з Олександром Полячком, головою об’єднання поляків Кіровоградщини «Полонія» ім. Кароля Шимановського, збагатила їхні знання з історії, бо йшлося про історичні відносини України з Польщею. Польська організація посідає доволі серйозні позиції серед об’єднань інших національностей Кіровоградщини. Чому вона носить ім’я Шимановського, знали в залі тільки одиниці. Видатний польський композитор першої половини ХХ століття певний час проживав у Єлисаветграді. Тож сьогодні в місті працює музей Шимановського. А «Полонія» створена у 1997 році й за п’ятнадцятилітню свою історію зарекомендувала себе як одне з найактивніших національних товариств. Олександр Іванович розповів гостям про «Полонію»: «Діяльність об’єднання базується на принципах дружніх стосунків між поляками та українцями, розвитку національних і культурних традицій, створення умов для самовираження представників польської національності. Основне – це культурно-просвітницька робота. Організовано вивчення польської мови для всіх бажаючих – дітей, молоді, представників старшого покоління. Знання польської окрім бажання людини розвиватись та збільшувати кількість опанованих іноземних мов, прагнення відновити зв'язок зі своєю колишньою батьківщиною має й практичне спрямування. Для осіб польського походження, які знають польську мову, є можливість отримати стипендії від Фонду «Семпер Полонія» в разі навчання в українських вищих навчальних закладах». Також усі присутні дізналися про фестиваль Українсько-польської культури «Назустріч Євро-2012». Олександр Іванович показав фотопрезентацію цього заходу. Цей фестиваль організовує «Полонія» з метою популяризувати польську культуру та зв’язки України з Польщею. Адже головний акцент у своїй діяльності наші поляки роблять на культурний розвиток. Щороку відбувається декілька заходів, які зараз уже стали традиційними. Проводять серію заходів з представлення класичної польської музики, її зв’язків з українською музикою, іншими культурами. Цей музичний фестиваль присвячується Каролю Шимановському, який написав у Єлисаветграді декілька своїх творів. На ці концерти запрошуються польські творчі колективи. «Полонія» займається не лише культурною діяльністю. За словами Олександра Івновича, меншина проводить наукові конференції, видає науково-краєзнавчу літературу. Також голова даної організації поділився планами на майбутнє. Найперше, що мають на меті, – це закінчити ремонт у приміщенні своєї організації та відкрити повноцінний гарний музей Кароля Шимановського.

Євреї Єлисаветграда-Кіровограда

У рамках обласного фестивалю культур національних меншин «Степова веселка» відбулась екскурсія до історичного музею «Євреї Єлисаветграда», який розташований в Кіровоградській синагозі. Провів її для всіх бажаючих і для студентів Кіровоградського професійного ліцею сфери послуг Михайло Варава. На початок створення (1998 року) музей «Євреї Єлисаветграда» був першим общинним музеєм в Україні. У ньому здебільшого представлені текстові та фотографічні матеріали, які висвітлюють культурне життя євреїв у тогочасному Єлисаветграді та єврейські традиції ведення побуту. Особливу увагу привертає експозиція періоду Другої світової війни, в якій подані матеріали про Голокост – страшне явище знищення євреїв по всьому світу фашистами.

Під час екскурсії Михайло Варава за браком часу презентував відвідувачам лише частину всієї великої музейної колекції. Перш за все, студенти дізнались історичні відомості про саму синагогу (бейт кнесет, чи дім зібрання). Ця гарна споруда була збудована у 1897 році за проектом відомого архітектора Олександра Лишневського коштом єврейської громади Єлисаветграда. До речі, євреї складали того часу чи не другу за кількістю громаду в місті. Тільки синагог в Єлисаветграді було сім. Особливий мавританський стиль сучасної синагоги в обласному центрі став віддзеркаленням краси та символічності будівлі, адже міцні, але поруч із цим тонкі колони та незвичне поєднання вікон першого та другого поверхів створюють відчуття легкості, а форма вікон є ніби символом «тяжіння вгору — до єдинобожжя». Адже, за словами Варави, євреї — це народ книги, народ Біблії, який дуже прив’язаний до релігійних традицій і вірить у єдинобожжя, тобто існування на світі однієї-єдиної сили, яка рухає життям. Ще один акцент під час екскурсії був поставлений на період заселення євреями єлисаветградської території. На теренах дикого степу (а це і є сучасна Кіровоградщина) Російська імперія дозволила оселитися багатьом народам, у тому числі й євреям. Спершу вони приїздили сюди лише під час проведення ярмарків, але з часом багато хто з купців та міщан-євреїв залишилися в Єлисаветграді. Що стосується сучасного стану, то в Кіровограді, відповідно до всеукраїнського перепису населення 2001 року, проживає менш ніж 250 євреїв. Але ця спільнота доволі дружна, підтримує традиції, має навіть свою загальноосвітню школу. З єврейською общиною підтримують зв’язки євреї-емігранти усього світу.

Наші німці

У другій половині XVIII столітті Катерина ІІ дозволила громадянам європейських країн переселитися на територію Російської імперії, а саме на українські землі. У цей час на теренах нинішньої Кіровоградщини основана була й перша німецька колонія під назвою Старий Данциг, нинішнє село Крупське. На сьогодні в Кіровограді живе понад 500 етнічних німецьких родин. У 2000 році створено Кіровоградський обласний німецький культурний центр «Розвиток». Завдяки діяльності центру й безпосередньо його керівникові Руслані Ващук відбувається відновлення німецького етнічного коріння, а діти отримують можливість вивчити історію німецького народу, мову та отримати знання про культурні традиції Німеччини. Окрім цього при «Розвиткові» діє дитячий вокальний колектив «Гльокляйн», який є лауреатом та переможцем різноманітних фестивалів та конкурсів. В обласній бібліотеці для юнацтва ім. Бойченка наприкінці тижня національних меншин відбувся захід під назвою «Вихідці з німецьких земель». У його рамках школярі взяли участь в інтелектуальній грі брейн-ринг з тематики Німеччини, а саме традицій та звичаїв, свят, історичних фактів, видатних особистостей. Відкриття гри розпочалось із виступу учасників дитячого ансамблю «Гльокляйн», після цього всі діти були розділені на п’ять команд. Брейн-ринг складався з декількох номінацій: «Традиції та звичаї Німеччини», «Історичні факти», «Прапори» та інші, в кожній представлено по п’ять запитань, які стосуються Німеччини. За правильну відповідь команда отримувала один бал. Завершилася гра нагородженням переможців. За словами Руслани Ващук, німецька культура дуже цікава, а тому є надія, що цей захід спонукає кіровоградців прийти до культурного центру «Розвиток» заради вивчення німецької культури та традицій, а діти етнічних німців не соромитимуться своєї національності.

Євгенія КАЧУР,

Катерина ЗОЗУЛЯ.

Фото Ігоря ДЕМЧУКА.

Качур Є., Зозуля К.Багатонаціональна Кіровоградщина // Народне слово. – 2012. – 29 лисопада. – С. 13

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх