18 ЛИПНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Взялися за руки й вийшло коло друзів // Освітянське слово. – 2012. – серпень-вересень. – С. 4


Взялися за руки й вийшло коло друзів

Жодне літо кіровоградської молоді та малечі не минає без обласної бібліотеки для юнацтва імені Бойченка. Це літо не стало винятком, адже про інтелектуальний відпочинок юнацтва творчі бібліотекарі подбали заздалегідь.

В рамках організації літнього відпочинку та оздоровлення дітей було підготовлено насичену та різноманітну програму, до якої увійшло 14 заходів. Як показали канікули всі вони були досить популярними, адже заклад відвідало кілька тисяч школярів з різних шкіл Кіровограда. Та й не лише школярі – долучились долучились учні КПЛСП, діти членів УТОС та вихованці зразкового хореографічного ансамблю «Надія». Молодь різного віку могла знайти щось цікаве та корисне для себе.

Так, старші з особливою цікавістю переглянули калейдоскоп цікавих автофактів «Парк автомобільного періоду», відвідали слайд-бесіду «Велика історія маленької сумочки» та дізналися про «Нашу адресу у Всесвіті» - саме так називався урок-подорож, на якому вони побували. Учні середніх класів мали нагоду перевірити свої знання з музики у вікторині «Всезнайки», дізнатися про цікаві речі зі слайд-вікторини «У світі цікавого», знайти нових друзів в рамках конкурсу-тренінгу «Справжній друг: як його знайти». Не менш насиченою була інтелектуально-розважальна програма,і для молодших школярів. Малеча подорожувала «Веселим паровозиком», спускалась на самісіньке морське дно в розважально-пізнавальній програмі «Морські слідопити», відвідувала «Живий куточок», допомагала Незнайці стати справжнім літературним супергероєм під час розважально-пізнавальної гри «Кмітливі помічники Незнайки».

Особливо зацікавила молодь участь у флешмобі «Коло друзів бібліотеки». Тут невгамовна дітвора могла, виконавши нескладні вправи та рухи, створити широке коло справжніх друзів бібліотеки. На згадку про флешмоб залишився стенд, що діяв протягом літніх канікул. Тут усі його учасники, відвідувачі заходів та користувачі бібліотеки залишали власні підписи, враження та відгуки про нашу роботу. Ось таким було літо в бібліотеці для юнацтва - інтелектуальним та розважальним.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх