26 КВІТНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Савенко Л. Роль юнацької бібліотеки у вихованні толерантності й духовності молоді // Бібліотечний форум України. – 2012. - №4.- с. 23-25


Роль юнацької бібліотеки у вихованні толерантності і духовності молоді


Україна невтомна,

Україна духовна,

Треба вірно любити,

Щоб добро сотворити.

Це в новій Україні

Мріє кожна людина:

Щоби жити віднині,

Як єдина родина.


Становлення та розвиток української державності, інтеграція у європейське світове співтовариство, побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на Людину, пріоритети духовної культури у вихованні підростаючого покоління.

Існують напрацьовані загальноєвропейські та загальносвітові документи, під якими, до речі, поставила підпис і Україна, тобто ратифікувала їх. Це насамперед Декларація і Конвенція про права дитини (1989, Україна, 1991), Всесвітня декларація про виживання, захист і розвиток дітей. Проголошені в них ідеї -  це ідеї виховання вільної й автономної особистості, яка визнає й усвідомлює свої права та обов'язки в суспільстві; ідеї рівності, свободи, достоїнства, визнання особистістю верховенства Закону; до цих положень сьогодні додаються ідеї підтримки культурних прав (насамперед мовних).

Стрижнем усієї системи виховання в Україні є національна ідея, яка відіграє роль об’єднуючого, консолідуючого фактора у суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави, незалежно від її етнічної приналежності.

Основними напрямами національної політики нашої держави, окрім відродження українського етносу, забезпечення етнокультурної самобутності української нації, є розвиток культур корінних народів та національних меншин, які живуть в Україні. На це націлює стаття 11 Конституції України та Закон України «Про національні меншини в Україні».

Національне виховання в Україні, де національні меншини нині становлять 22% всього населення, має обов'язково спиратися на ідеї виховання толерантності й полі культурності, якщо ми вважаємо, що розбудовуємо громадянське суспільство і рухаємося до Європи.

Головна мета національного виховання - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування, духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної приналежності, рис громадянина Української держави, розвиненої дyxовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна і національно свідома людина, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовним якостями, родинними і патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, толерантна, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.

Національне виховання дає суспільний характер. До нього причетні сім'я, найближче соціальне оточення: формальні й неформальні об'єднання, громадські організації, засоби масової інформації, заклади культури, релігійні об'єднання та ін. Роль держави полягає у координації виховних зусиль усіх інституцій суспільства, забезпечення його єдності та пріоритет загальнодержавних (національних) інтересів.

Бібліотеки - одні з найдавніших культурних інститутів людства, що в процесі свого існування безліч разів трансформувалися, але ніколи не припиняли свого існування: вони зберігають, акумулюють і передають вічні духовні цінності від одного покоління до іншого. Нещодавно говорили про трансформацію бібліотеки зі звичайної книгозбірні в потужний інформаційний центр.

А сьогодні бібліотека – це територія толерантності, своєрідна школа спілкування, адже сюди може прийти кожен, незалежно від соціальної належності, національності, релігійних поглядів, належності до певної культури, і почуватися повноцінним і рівним. Особлива роль у цьому процесі належить бібліотекам для юнацтва. Саме вони мають можливість толерантно розповідати юнацтву про різні культури, народи, релігії, звичаї та традиції, а також сприяти міжнаціональному спілкуванню.

Гуманістичний характер виховання передбачає побудову його змісту й форм на основі глибокого розуміння вихователем природи вихованців, їх індивідуальних можливостей, поваги до юної особистості, турботи про її гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва у виховному процесі.

Такий підхід до виховання в юнацьких бібліотеках передбачає ставлення до кожного користувача як до неповторної особистості, суб'єкта вільного розвитку, визнання його прав. У зв'язку з цим першорядного значення набуває діяльність соціологічних та психологічних служб, які здатні на професійному рівні забезпечити диференціацію та індивідуалізацію виховних впливів.

Людина XXI століття в силу зв'язків глобалізаційного характеру перебуває в більш суперечливому соціумі. Тому, бібліотекарі намагаються сформувати у юнацтва та молоді такі риси, як толерантність, сприйняття інших культур, релігій, цінностей, уміння спілкуватися з їх носіями. Все це потребує від молоді знання, окрім державної, рідної мови, ще хоча б однієї-двох найпоширеніших в світі мов. Це необхідно молоді також для ефективного і динамічного засвоєння всього нового в науці, техніці, технологіях, що виникають в різних країнах.

Виховання має сприяти розкриттю природних здібностей кожного підлітка. Формування такої особистості є обов'язковою умовою демократичності будь-якого суспільства, успішності економіки, яка потребує людини відповідальної й активної.

Надзвичайно важливі і притаманні саме нашому, українському суспільству, особливо в періоди його зрушень і змін, поєднання таких понять як: виховання і духовність, виховання і мораль.

Ми живемо у складний час, і повага, терпіння до інших людей, до своїх і чужих вчинків повинні компенсувати цю складність у стосунках, адже порозуміння між людьми – це мир, спокій, і навпаки – непорозуміння ведуть до ворожнечі, злоби і навіть війни.

Людина не може існувати у суспільстві і бути самотньою. Нас оточує велика кількість людей, друзів, знайомих. З одними нам комфортно та приємно, з іншими ми почуваємо себе дещо напружено, з кимось товаришуємо, з кимось – просто підтримуємо стосунки. Немає людини, яка була б наче острів. Міцні стосунки з людьми необхідно розвивати для того, щоб упевнено почуватися в сім’ї, суспільстві, у нових та незвичайних обставинах. Ми повинні проявляти толерантність до різних рис характеру людини. Все це особливо важливо для підлітків та молоді, коли відбувається активний розвиток та становлення особистості.

Проблема толерантності зумовлена потребами практики, насамперед утвердженням цієї норми в системі міжлюдських відносин як на рівні окремих особистостей, так і на рівні народів, держав і культур.

Толерантність не може з’явитися із нічого в умовах, коли світ твердо переконує людину в тому, що в життєвій грі переможцем стає не терпимий, а жорстокий. Отже, її треба виховувати. Розвиток людини потребує нових способів мислення, нових поглядів на життя, розуміння своєї життєвої мети й критеріїв добра і зла.

Виховання юнацтва та молоді в дусі толерантності має бути націлене на протидію негативним впливам, які викликають страх і відособлюють від інших. Воно повинне розвивати в молоді здібності до незалежного мислення, критичної оцінки та формування високих моральних критеріїв. Серед рис толерантності особистості юнаки та дівчата найчастіше називають прихильність до інших, поблажливість, терпіння, почуття гумору, чуйність.

Отже, щоденне усвідомлення необхідності розуміння проблем ближнього, долання конфліктів і суперечностей – єдино можливий вихід і головний розвиток цивілізованих держав в умовах глобальних проблем. Розвиток моральності й духовності за таких умов є провідною ідеєю на шляху до утвердження вищих цінностей у світовій спільноті.

Наш обов'язок – не допустити, щоб майбутні покоління, наша молодь були заражені вірусом ненависті і ксенофобії.

Турбота про виховання толерантності, про зміцнення міжнаціонального миру і згоди в нашій країні повинні стати пріоритетним завданням. Ми повинні пам'ятати – лише зберігши і надійно забезпечивши єдність нашого багатонаціонального українського народу ми зможемо збудувати сучасне, демократичне, вільне і процвітаюче суспільство.

Ми повинні готувати молоду людину, органічно адаптовану до життя у світі багатоманітних зв'язків — від контактів з найближчим оточенням до глобальних відносин. І тому так важливо навчити людину з молоду толерантному, терпимому співжиттю з іншими людьми і суспільними структурами, вмінню врегульовувати різні психологічні, соціальні, політичні, міжнаціональні конфлікти з дотриманням вимог культури плюралізму думок. Людина XXI століття повинна керуватися світоглядними принципами: "Єдність у розмаїтті" та "Доповнення замість протиставлення".

Сьогодні в роботі щодо популяризації толерантності серед юнацтва та молоді обласна бібліотека для юнацтва ім. О.М.Бойченка, бібліотеки області  виділяють кілька основних напрямків:

По-перше: поширення правових знань. Правова освіта - основа виховання толерантності, адже толерантність означає добре знання закону, що захищає право людини на індивідуальність.

Наступний напрямок – це орієнтація людини на вивчення себе. Толерантна людина повинна знати свої переваги і недоліки, щоб у власних помилках не звинувачувати інших, не перекладати на них відповідальність, а працювати над собою.

Третім напрямком є поширення інформації, що сприяє пізнанню культурної спадщини, глибокому, всебічному дослідженню свого коріння (це необхідно, щоб розуміти, знати свій народ і вміти достойно презентувати його представникам інших націй).

Наступний напрямок – інформування молоді про культуру інших народів, про інші світи, інші світогляди.

Також дуже важливий напрямок – це організація міжнаціонального спілкування

Бібліотека для юнацтва як жоден з інших закладів культури, має можливість індивідуальної роботи з підлітками та молоддю, адже безпосередній контакт читача і бібліотекаря є початком плідної співпраці. У процесі індивідуальних бесід - під час запису до бібліотеки, під час вибору літератури - визначається освітній та культурний рівень відвідувача, його потреби, проблеми, індивідуально-психологічні особливості тощо. Ця інформація допомагає бібліотечному фахівцю обрати тактику подальшої виховної роботи: визначитися з тим, які інформаційні ресурси краще порекомендувати, які бібліотечні заходи запропонувати відвідати або залучитись до їх проведення.

Проблема формування духовності є актуальною і належить до проблеми соціального характеру, оскільки пов’язана з таким поняттям, як формування особистості. Бібліотеки постійно турбуються про духовний світ юного користувача. Тому, що саме молодь є майбутнім нашої нації, рушійною силою, яка спроможна вирішити проблеми держави. Від її ставлення до надбань культури залежить духовне оновлення нашого суспільства.

Духовність - основа всього найкращого, що є в людині, тому можна сказати, що виховання духовності - це суть виховання. Наше суспільство переживає період стрімких, далекосяжних змін: технологічний прогрес, міжнародну торгівлю, розвиток комунікацій, світову конкуренцію. Усе це вимагає дотримання високих моральних чеснот. Тому духовний розвиток молоді дуже важливий у наш час.

Адже суспільство й держава не можуть існувати, нормально виконувати свої функції без певної системи гуманістичних, духовних цінностей. Оволодіння молоддю духовними цінностями підносить свідомість особистості на вищий щабель, наповнює життя й діяльність високими громадськими цілями. Духовність зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів на шляху його розвитку. Саме школа та бібліотека формує майбутні покоління, а від цього залежить розвиток і розквіт нашої держави.

Серцевиною духовності є моральність. Моральність - ніщо інше, як діяльність, обумовлена ідеєю добра.

Неоціненним скарбом у вихованні духовності є спадщина Великого Кобзаря, інших письменників української літератури. Мова і пісня - дві духовні фортеці, які ми також повинні оберігати і плекати, виховувати любов і повагу до них у підростаючого покоління.

Краєзнавство - це ще одна сходинка до виховання духовності читачів. Відродження місцевих народних традицій, обрядів, звичаїв стає характерною рисою нашого часу:

Про що б не йшла мова на заходах - чи про книгу, чи про долю її автора - це самопізнання та пізнання духовності народу.

Хто я? Як я живу? У чому сенс мого життя? Ці питання не можуть не виникати у наших юних читачів, посіяні зерна духовності неодмінно проростуть. І в цьому - запорука щасливого майбутнього України.

                                                     Савенко Лариса Миколаївна,
директор Кіровоградської обласної
бібліотеки для юнацтва ім. О. М. Бойченка

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх