24 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Левінська Т. Лікар-терапевт із поетичною душею // Кіровоградська правда. – 2013. - 25 січня. – С.12


Лікар-терапевт із поетичною душею

Нещодавно в обласній бібліотеці для юнацтва ім. 0. Бойченка відбулася презентація книги «Се ля ви, или сколько стоит фунт счастья». Книгу написала знана в місті лікар-терапевт Олена Баранова, яка несподівано для себе відкрила ще один талант - літературний і взяла псевдонім -Елеонора Бельська. Їі девізом стало «Пишу, як живу, живу, як пишу».

Натхнення жінка знайшла у невеличкій листівці з підсніжниками. Тоді ж і зародилася у Олени Євгенівни таємна мрія - стати письменницею. Нікому про це не говорила, а от одної ночі руки самі потягнулися до ручки з папером. Писала швидко, без перерв та правок. Зупинилася...! ось він -перший твір, який так і назвала «Підсніжники». Написане перечитала сину, той схвалив і допоміг надрукувати. Так і склався у них творчий тандем. Про що ж пише Елеонора Бельська? А пише вона надзвичайно зворушливі історії, які жінка позичила з власного життєвого досвіду, а він у неї - багатий. Через турботливі руки . Олени Євгенівни пройшло майже 70 тисяч пацієнтів, та й поподорожувати по світу вдалося чимало. Проте найбільшим захопленням жінки став романтичний Париж. Підтвердженням цьому стала трохи незвична назва книги.

Із виданням першої книги авторці допомогло «Центрально-українське видавництво» та її головний редактор -Станіслав Янчуков. Феномен Елеонори Бельської він порівняв із феноменом Чехова та Вересаева, проте зазначив, що лише у жінки могли народитися такі зворушливі рядки про звичайних людей. ЇЇ проза читається як поезія, - наголосив редактор та побажав авторці нових творчих звершень.

Крім того, на заході були присутніми і вже визнані кіровоградські «майстри» слова: Олена Надутенко та Ольга Полєвіна. Вони теж побажали Олені успіхів та подарували їй квіти. До речі, квітів на заході було чимало, бо на захід завітало чимало близьких авторці людей, зокрема, її вже дорослі діти, які завжди підбадьорюють свою маму на нові звершення. Тому можу не сумніватися, що саме Елеонора Бельська знає ті секрети щастя, про які написала у книзі. Зацікавилися? Тоді вам пряма дорога до бібліотеки ім. Бойченка, де ви знайдете ще кілька примірників дебютної книги Елеонори Бельської.


Тетяна ЛЕВІНСЬКА

До слова: Елеонора Бельська - творчий псевдонім Олени Євгеніївни Баранової. Народилася у м. Старобєльск Луганської області в родині студентів. Дитинство та юність пройшли на Луганщині. Ще зі шкільної парти почала займатися літературною творчістю - писала вірші, сценарії проведення заходів, розповіді та есе. По закінченню школи вступила до Дніпропетровського медичного інституту, після закінчення якого працювала дільничним терапевтом. Останні 15 років живе та працює в Кіровограді - завідує терапевтичним відділенням третьої поліклініки ЦДЛ м. Кіровограда.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх