23 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Петрова С. Троянду за куплену книгу // Кіровоградська правда. – 2013. -19 квітня. – С. 10


Троянду за куплену книгу

Книга належить до найвизначніших надбань людської цивілізації. Завдяки книзі, ми отримуємо доступ до знань, ідей, духовних і моральних цінностей, до розуміння краси та творчих досягнень людини. Даниною поваги до книг та авторів стало встановлення Всесвітнього дня книги та авторського права, який відзначається 23 квітня.

Чудова традиція святкування Дня книги народилася в Іспанії у Каталонії, де 23 квітня, під час книжкових ярмарків, традиційно дарували троянди за кожну куплену книгу. Для вибору цієї дати послужило також і те, що багато відомих письменників народилися або померли 23 квітня. Наприклад, у цей день померли Мігель де Сервантес, Вільям Шекспір, Михайло Коцюбинський. Цього дня народилися Моріс Дрюон, Григорій Тютюнник, Василь Земляк, Олександр Гаврилюк, Андрій Курков.

Книга і бібліотека... У багатьох виринають спогади: цікаві книги на полицях, спілкування з бібліотекарями, які порадять, відкриють ворота в безмежний світ знань. Предметом гордості кожної бібліотеки завжди були і є книги та її читачі - справжні друзі, які з радістю дарують книги до фонду бібліотеки.

У рамках безстрокової акції «Подаруй бібліотеці книгу!» обласна бібліотека для юнацтва ім. О.М.Бойченка отримує дарунки від користувачів бібліотеки, письменників-земляків, краєзнавців, громадських організацій, місцевих видавництв. Колектив пишається останніми з таких дарунків. Перший автор - Броніслав Куманський. Заслужений журналіст України передав читачам свої останні книги з автографом: «Соло на валторні: повість» та «Думки вроздріб», надруковані в Кіровограді.

Другий автор - кіровоградська поетеса Ніна Бредихіна зі збіркою поезій «Монахова криниця». Автор розповідає про п'ятнадцять мальовничих гір, і в кожної своя легенда, яка сягає часів Козаччини. Поетеса переконує, що найдорожчий куточок на землі той, де людина з'явилася на світ і змалечку на все життя зачарована його живою красою.

До скарбнички добрих справ додала свою часточку Елеонора Бєльська, подарувавши свою першу книгу «Се ля ви, или сколько стоит фунт счастья». До неї ввійшло сім новел, головними героями яких є жінки, які шукають шляхи до щастя. І остання книга - історія розвитку музейної справи Іі половини XX століття на Кіровоградщині, - (автори В. Ноженко та Т. Храпова) називається «Музей як доля». Це нариси про кіровоградських музейників, які зробили помітний внесок у розвиток музейної справи нашого краю.

За це колектив книгозбірні щиро дякує всім, хто дарує бібліотеці книги. Нехай наших письменників не полишає натхнення, а їхні книги хвилюють та захоплюють читачів.


Світлана ПЕТРОВА

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх