20 КВІТНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Левінська Т. Знайти дорогу до бібліотеки допоможуть діти // Кіровоградська правда. – 2013. – 24травня. – С. 9


Знайти дорогу до бібліотеки допоможуть діти

Ушосте на вулиці Дворцовій в Кіровограді обласна бібліоте¬ка для юнацтва ім. Бойченка провела фестиваль молодіжної книги. Попри спекотні дні, нинішній фестиваль був багато¬людним - його відвідали кілька тисяч дітлахів та дорослих. А все через вже сформований по¬зитивний імідж заходу та масу цікавинок, які відбувалися в різних куточках вулиці впро¬довж усього дня.

Підтримали фес¬тиваль і численні спонсори та партнери, які представляли свою продукцію та організацію. Окремі виставкові палатки мало об'єднання бол¬гар «Нашите Хора», майстрині «Єлисаветградського узвозу», обласний центр фізичного здоров'я «Спорт для всіх», ви¬давництво «Імекс», кіровоградський про¬фесійний ліцей сфери послуг та майже всі заклади, які мають відношення до ор¬ганізації дозвілля дітей та юнацтва. Підхопили ідею і підприємці. Комп'ю¬терний центр «Магнус» дарував без¬коштовне фото на згадку про яскравий та барвистий фестиваль, а ще діяло бібліотечне інтелектуальне кафе. Там можна було почитати періодику чи просто сісти перепочити.

Великою популярністю у малечі користувався майстер-клас із розпису по тілу. Його проводила працівниця відділу сприяння технічній творчості молоді Юлія Олексієнко. До неї черга вишикувалася ще задовго до відкриття фестивалю. Не менш цікавим був і майстер-клас із виготовлення оберегів та виробів із паперу.

Поруч свої вироби презентували ху¬дожники, гончарі та килимарі. Кераміку, наприклад, демонструвала худож- ник-кераміст Вікторія Пухинда. Вона розповіла, що тематику робіт їй підказує матеріал. Вона бере у руки шмато¬чок глини, мне його, а вже форма виробу підказує те, що з нього буде зліплено. Далі йде етап оформлення глиняної фігурки, фарба сохне і - готово.

Наостанок ми з фотокореспондентом відвідали літературний ретротрамвай. Цим працівники бібліотеки нагадали нам, що саме в Єлисаветграді по вулиці Дворцовій (колишній ву¬лиці Леніна) їздили перші в Російській імперії трам¬ваї. Та й зараз цей еко¬логічний транспорт тут є... у вигляді пам'ятника. А ще на виставці були речі з минулого: швейні машинки, грамофон, продуктові талончики, старовинні праски та навіть... перший ра-дянський фен. Щоправ¬да, його трубка, звідки дує гаряче повітря, більше схожа на шланг радянського пилососа «Ракета». Усі ці речі, за словами господарки вис¬тавки, принесли працівники бібліотеки. У них вони припадали пилом, а тут та¬кий ажіотаж!

Словом, фестиваль сподобався усім! А як могло бути інакше, якщо на читачів із ранку чекали квести, вистав¬ки, автограф-сесії за участі відомих кіровоградських письменників та багато музичних номерів, які виконували для глядачів міський муніципальний оркестр, кілька музичних шкіл та вока¬льний колектив «Сузір'я» із школи N^20, вихованці обласного центру дитячої та юнацької творчості, які виконали гімн бібліотечного фестивалю. Його суть така: «Дуже важливо для людини знати дорогу до бібліотеки». Тож не забувай¬мо цієї дороги і ми, шановні читачі.


Тетяна ЛЕВІНСЬКА, фото Валерія Лебедика

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх