18 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Корінь А. «Літописець народного подвигу» // Народне слово. – 2013. – 28 березня. – С. 10


«Літописець народного подвигу»

Виставку з такою назвою відкрито в Кіровоградському міському літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого до 100-річчя з дня народження письменника - земляка Василя Козаченка. Народився він 25 березня 1913 р. у Новоархангельську на Кіровоградщині, яку називав однією з історично «найлітературніших» областей України.

Старшому поколінню читачів добре відомі його книги «Атестат зрілості», «Блискавка», «Біла пляма», «Коні воронії» та інші. 3.Козаченко видав їх більше двадцяти. Окремі з них представлені на виставці в оригіналі та у перекладах угорською, німецькою і французькою мовами. Їхні герої - сильні люди, віддані своєму народу.

Біографія В.Козаченка багато з чому типова для письменників того покоління. Закінчив Київський університет Т.Г. Шевченка, був учасником Великої Вітчизняної війни, яка стала однією з його головних тем у творчості. По війні працював у редакціях кількох журналів. Був громадським діячем: працював у апараті Спілки письменників України (до якої був прийнятий ще до війни за перші книги), а у 1970-х роках очолював її. Не раз обирався делегатом партійних з'їздів та депутатом Верховної Ради СРСР, УРСР, мав високі державні нагороди.

Літературними відзнаками Василя Козаченка є комсомольська премія імені Миколи Островського, премія імені Олександра Фадєєва та найвища — Державна премія УРСР ім. Т.Г.Шевченка (1971) — за цикл повістей «Листи з патрона», які увічнили подвиг українського народу у Великій Вітчизняній війні.

На виставці представлене найцікавіше з музейного фонду письменника, в якому більше двохсот предметів: книги, фото, документи. Чимало творів надійшло в музей з обмінних фондів бібліотек України, але більшу їх частину передала з Києва вдова письменника Ірина Сигізмундівна після смерті нашого земляка у 1995 р.

Свідченням його міжнародних зв'язків є копії фотознімків 50-х рр. минулого століття, коли у складі української урядової делегації він брав участь у роботі Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Тоді ж йому пощастило на знайомство і спілкування з відомими письменниками Е.Л.Войнич та Д.Стейнбеком.

Серія фото розкриває зв'язки В.Козаченка з рідним краєм, який він не раз відвідував під час літературних ювілеїв та державних урочистостей, пов'язаних з Днем Перемоги; де спілкувався з педагогами і учнями, був причетним до створення обласної письменницької організації; опікувався проблемами Хутора Надія. На відкритті виставки семикласники кіровоградської школи № 32 почули від науковця музею Наталії Мельниченко чимало цікавого про життя і творчість яскравого представника української літератури. Виразніше уявити дітям багатогранність і зміст творчості земляка допоміг огляд його книг, підготовлений завідувачем відділу популяризації книги та організації змістовного дозвілля молоді ОЮБ ім. О.Бойченка Раїсою Твердоступ та прочитане актрисою Кіровоградського академічного музично-драматичного театру імені М.Л.Кропивницького Оленою Короленко оповідання «їх було сорок».

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх