19 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Пташник Т. Зустріли кохання в бібліотеці // наше місто – 2013.- 30 травня. – С. 2


Зустріли кохання в бібліотеці

Бібліотека імені Бойченка відзначила 35 років свого існування. З цієї нагоди колектив підготував святкову програму та приймав гостей. Було багато привітань - як від офіційних осіб, так і від читачів. А вони в бібліотеки Бойченка особливі.

Тільки уявіть собі. Тетяна Щербина за минулий рік прочитала 268 книг, а це - десь півтори книжки за два дні. Оце так бажання читати! Колись давно пані Тетяна знайшла 10 карбованців (на ті часи це були досить-таки пристойні гроші). І пішла не в кав'ярню, а в книжковий магазин - купити цікаву книгу для домашньої бібліотеки. За таку любов до читання Тетяна Щербина отримала звання «Суперчитач - рекордсмен з читання».

Влада Чабан - з родини філологів. Чекаючи її народження, вагітна мама багато читала, часто приходила до бібліотеки. Не дивно, що дівчинка також полюбила книгу.

- Почали з книжечок для найменших, - розповідає мати дівчинки. - А тепер уже доросли до дошкільної літератури. У нас діє правило: якщо шрифт дрібний, то читаю я, а якщо великий, то донька опановує текст самотужки.

Є і серед чоловіків справжні любителі книг. Зокрема, цього дня відзначили двох хлопців - Сергія Мартинчука та Олексія Ніколаєнка. До вступу на філологічний факультет педуніверситету хлопці не часто заходили до бібліотеки. Тепер же тут бувають чи не частіше, ніж у їдальні. Олексій уже почав збирати власну бібліотеку.

Три подружки - Ліза Красніченко, Ліля Дячук та Сніжана Кибукевич не одну годину просиджують за книгами. А на останньому курсі дівчата потрапили до різних груп. Тепер прийти «до Бойченка» - це ще й можливість зустрітися та погомоніти.

Саме у стінах цієї бібліотеки вирішили об'єднати свої долі Олена та Олег Кузьменки. На одному із заходів до дня Валентина хлопець зробив пропозицію руки та серця Олені. Спочатку Олег вручив дівчині красиво оформлений чималий подарунок, у якому виявився ще один такий же, але меншого розміру. Так довелося дівчині розпакувати аж п'ять подарунків. А в останньому виявилася каблучка і пропозиція стати дружиною.

Цього дня звучало чимало цікавих історій, які об'єднали людей із бібліотекою. Так, найкращою читаючою сім'єю стали сестри Лілія та Ірина Бондаренки. Номінацію найактивнішого класу отримав 10-В школи мистецтв. Симпатії присутніх зібрав Євген Лушак.

Газета «НМ» також приєднується до вітання. І бажає творчого натхнення, бо допоки є читачі, чиї долі так тісно пов'язані з бібліотекою, допоти ви справді будете жити!


Тетяна ПТАШНИК

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх