21 ЧЕРВНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Левінська Т. Розписувати писанки – весело та цікаво // Кіровоградська правда. – 2013. – 19 квітня. – С. 12


Розписувати писанки – весело та цікаво

Що то за дивина така - розмальовувати писанки за два тижні до свята? - запитували ми з фотографом під час майстер-класу з розпису писанок у обласній бібліотеці для дітей та юнацтва ім. Бойченка. А це й не зарано - запевняли нас, бо підготовку яєць до Великодня наші предки починали ще за півроку до свята.

Для писання брали сирі курячі яйця. Поверхню яйця мили та висушували. Потім з обох гострих кінчиків робили невеличкі дірочки, через які за допомогою гострого предмета вміст крашанки збовтували та виціджували. А ось сушка та інші підготовчі етапи і займала ці самі півроку. Щоправда, для наших сучасників це надто довго, ми ж спішимо, тому цей процес можна значно пришвидшити. Ось таку «швидкісну» методику і продемонструвала працівниця відділу мистецтв Наталія Борзенько.

Відвідувачі заходу, а ними були студенти Кіровоградського медичного коледжу ім. Мухіна, дізналися про історію художнього оформлення пташиних яєць, познайомилися з його видами: крашанкою, дряпанкою, крапанкою, писанкою, та технологією їхнього розпису. Ну й куди ж без техніки безпеки, тож для фарбування яєць бралися лише безпечні харчові барвники.

Отримавши стільки корисних знань, молодь завзято взялася розписувати яйця. Кожен бажаючий зміг власноруч виготовити святкову писанку для себе чи родичів. За інструменти правив писачок, яким малювали візерунки, а за основу брали звичайнісінький гарячий віск. Ним наносили ті деталі, які мали бути не зафарбованими. Після цього яйце обережно поміщалося у баночку з фарбою. А після набуття яєчком потрібного кольору, воно висушувалося паперовими серветками. Після ЦЬОГО писачком знову наносилися лінії вони мали бути того кольору, у який вже опускали майбутню писанку. Після того, як лінії були намальовані, знову опускали, але вже в той колір, яким мала бути зафарбована основна частина писанки. І хоча колір писанки при змішуванні фарб іноді набував чудернацького відтінку, отриманий результат порадував усіх.


Тетяна ЛЕВІНСЬКА, Фото Валерія ЛЕБЕДИКА

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх