20 КВІТНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Мальцев А. Вологда – Кировоград // ГИФ (Газета Вологодского исторического факультета). 10


Вологда-Кировоград

17 сентября в Вологодской областной юношеской библиотеке им. В.Ф. Тендрякова состоялся Интернет-мост «Маршрутами памяти Вологда-Кировоград» с Кировоградской областной библиотекой для юношества им. О.М.Бойченко. Участие в данном мероприятии приняли студенты исторического факультета Гузакова Мария и автор этих строк Альберт Мальцев.

Перед началом мероприятия необходимо было настроить аппаратуру, чтобы ни мы, ни наши друзья из Кировограда не казались друг другу «пиксельными». Но вот всё настроено, sкуре работает и телемост начался.

Участниками проекта кроме студентов исторического факультета стали учащиеся Вологодской областной кадетской школы-интерната и общеобразовательных школ, представители Вологодского отделения Русского географического общества, представители Вологодской областной общественной организации «Морское собрание», представители Вологодского областного отделения Союза писателей России, представители Военного облает ного комиссариата. Особо следует отметить тот факт, что на мероприятие пришли ветераны Великой Отечественной войны.

Мероприятие было разбито на два блока, первый из которых был назван «Освоение Русской Америки». В данном блоке были рассмотрены вопросы, связанные с деятельностью уроженцев Вологодского края на Аляске. Коллеги из Кировограда упомянули и об Иване Самойловиче Хорвате, сербском генерале, основателе Новой Сербии (сегодня это Кировоградская область), который жил некоторое время в Вологде в ссылке, как выяснили наши краеведы.

Содержанием второго блока стало обсуждение круга вопросов, касающихся подготовки к

70-летию Победы в Великой Отечественной войне. Тут и звучали имена и маршала И.С. Конева, и уроженца Кич-Городецкого района героя Советского Союза Николая Барболина, имя которого носит улица в Кировограде. Обсуждались проблемы патриотического воспитания молодёжи.

Подводя итог, следует сказать, что мероприятие можно назвать успешным. В конце было сказано, что, вероятнее всего, оно не последнее и Вологодская юношеская библиотека им. В.Ф. Тендрякова продолжит своё сотрудничество с Кировоградской областной библиотекой для юношества им. О.М.Бойченко.

Альберт Мальцев

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх