21 КВІТНЯ 2018


Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Яськів Т. Дякуємо за книги // Наше місто. – 2013. – 3 жовтня. – С. 2


ДЯКУЄМО ЗА КНИГИ!

У рамках підготовки до Всеукраїнського дня бібліотек, який відзначався 30 вересня, обласна юнацька бібліотека ім. О. М, Бойченка оголосила акцію «Подаруй бібліотеці книгу!». Протягом вересня книгозбірня отримувала в дарунок книги від своїх читачів, письменників-земляків, краєзнавців, мешканців міста, місцевих видавництв, громадських організацій. Приємно, що традиція дарувати кииги збереглася і понині. Бібліотека щиро вдячна авторам, літераторам нашого краю за подаровані власні видання: Ніні Бредихіній. Івану Горовому, Анатолію Каретному, Валентину Карному, Олексію Корепапову, Олександру Косенку, Дмитру Танському, Сергію: Шевченку та багатьом іншим письменникам-землякам і краєзнавцям. Більшість із подарованих видань мають авторські підписи, тому вони поповнять колекцію книг із автографами, яка на сьогодні у фонді бібліотеки налічує більше 300 примірників.

Поетичні твори для дітей російською мовою подарував бібліотеці поет із Санкт-Петербурга, наш земляк Микола Бутенко, книги з історії Росії письменник Сергій Полонський під час веб-марафоиу «Кіровоград - Вологда: маршрутами пам'яті».

Навчальну літературу подарували вищі навчальні заклади, насамперед Відкритим університет розвитку людини «Україна», КДПУ ім. Володимира .Винниченка.. Краєзнавчі видання надійшли від місцевих видавництв: поліграфічного підприємства «.КОД», ТОВ «Імекс-ЛТД».

Завдяки користувачам бібліотеки Тетяні Куруц, Тетяні Диніч, Лині Горбань, Олександру Сакаєву, Тетяні Конишевій, Валентині Красножон фонд бібліотеки поповнився сучасною художньою літературою.

Працівники бібліотеки щиро вдячні всім за підтримку та за безцінні дарунки книг.

Приєднуйтесь до кола друзів бібліот

еки!

Тетяна ЯСЬКІВ, завідувачка відділу

комплектування і зберігання фондів ОЮБ їм. О. М. Бойченка

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх