17 СІЧНЯ 2018

Ми в соціальних мережах




Наш банер

<a href="http://www.lib.kr.ua/" target="_blank" title="Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка"><img title="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" alt="Обласна біліотека для юнацтва ім.О.М.Бойченка" width="170" height="78" border="0" src="http://www.lib.kr.ua/images/ban_boy.jpg" />
Обласна біліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка

koda.gif
mincult.gif
ukc_gov_ua.png
4uth_gif.gif
200x70.png
timo.kr.ua




Про нас у ЗМІ

Томашевська С. Бібліотека ім. О. Бойченка у новому форматі // Народне слово. – 2013. – 14 листопада. – С.6


Бібліотека ім. О. Бойченка у новому форматі

Сьогодні побутує думка, що молодь взагалі не цікавиться друкованою книгою і надає перевагу звичайним розвагам, а не духовному збагаченню шляхом читання. Аби переконатися у правдивості чи хибності цього твердження, ми звернулися до людей, які як ніхто інший знаються на читацьких уподобаннях молоді, – до колективу Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олександра Бойченка.

Бібліотека розташована у приміщенні, що є пам’яткою архітектури обласного значення. Це насправді одна з найкрасивіших споруд вулиці Дворцової в Кіровограді. За однією з версій спочатку – наприкінці ХІХ століття – це був особняк земського гласного І.Марущака. А ще тут був готель. Потім упродовж тривалого часу розташовувався на першому поверсі магазин (молочний, потім овочевий). На другому тулилася обласна бібліотека ім. Крупської. І нарешті 1982 року тут оселилася бібліотека ім. Бойченка. До речі, остання була заснована в 1978-му, тож незабаром святкуватиме свій 35-річний ювілей.

«Наша бібліотека є сучасним інформаційним, культурним, просвітницьким закладом із широким діапазоном засобів організації інтелектуальної праці та дозвілля молоді, – розповідає заступник директора з наукової роботи Валентина Зеленіна. – 1986 року наш заклад став лауреатом обласної премії імені Юрія Яновського, а нещодавно ще й набув статусу методико-консультативного центру для бібліотек області».

Не одне покоління молодих мешканців Кіровограда та області користувалося послугами цієї книгозбірні: читали книги за шкільною програмою, готувалися до іспитів, брали участь у засіданнях клубів за інтересами. Валентина Анатоліївна досі пам’ятає довжелезні черги у відділі читального залу. Не забути і засідань телевізійного молодіжного клубу «Відкриті двері», що транслювалися по області декілька років. «Але мало хто знає, – розкриває секрети В.Зеленіна, – що ідея клубу народилася саме в нашій бібліотеці, а перші засідання повністю готували бібліотекарі».

Бібліотека імені О.Бойченка іде в ногу з часом, змінюється разом із молодими читачами й суспільством, але незмінною є її мета – залучити молодь до книги, зацікавити читанням, задовольнити інформаційні потреби. Саме для цього, за словами Валентини Анатоліївни, проводиться значна кількість різноманітних заходів: зустрічі з письменниками, презентації книг, масштабні вуличні акції, конкурси творчої молоді, веб-марафони тощо. Діє «Школа бібліотечної грамотності», на якій фахівці знайомлять з каталогами, електронними бібліотечними програмами, навчають здійснювати пошук потрібної літератури, інформації, складати списки до наукових робіт.

А ще при бібліотеці працюють клуби за інтересами: творчої молоді «Ліра», з питань профорієнтації учнівської молоді «Профі», любителів декоративно-ужиткового мистецтва «Дивосвіт», лекторій «Молодь і право». Члени клубів із задоволенням відвідують кожне засідання, адже там відбуваються не лише різноманітні оригінальні заходи, а й зустрічі з цікавими людьми: запрошуються представники управління юстиції, фахівці різних галузей господарства, члени Національної спілки письменників України та письменники-земляки, майстрині громадської організації «Єлисаветградський узвіз» та інші особистості.

Популярності серед молоді набули майстер-класи, які проводяться як запрошеними майстринями, так і умільцями-бібліотекарями. Адже отримати знання, освоїти різні техніки та виготовити щось власними руками – надзвичайне задоволення, яке, як показує практика, може перетворитися на справу всього життя. До речі, це ще й креативний метод популяризації літератури серед молоді, адже багаті фонди бібліотеки допомагають розвивати набуті на майстер-класах навички та навчатися самостійно.

Бібліотека намагається відповідати вимогам сучасного технологічного суспільства. Завдяки цьому бажанню і завзятості колективу 2003 року заклад виборов грант Leap – III, Leap – connect від Посольства США в Україні на відкриття безкоштовного інтернет-центру. Тож нині користувачі мають не лише необмежений доступ до Всесвітньої мережі, але й можуть пройти спецкурс комп’ютерної грамотності. А ще працівники бібліотеки з батьківською любов’ю дбають про створення комфортного середовища для читачів. Зокрема, тут діє Wi-Fi зона, облаштовано затишні куточки, де можна вільно поспілкуватися або залишитись наодинці з книгою, розроблено сайт з платформами для спілкування у соцмережах тощо. Шляхом оформлення виставок робіт, проведення презентацій, творчих вечорів бібліотекарі не лише залучають молодь до культурного життя, а й сприяють просуванню до успіху на життєвому шляху.

«Взагалі нам пощастило і з колективом (всі неординарні, креативні, цілеспрямовані та ерудовані люди), і з керівництвом, – з упевненістю та гордістю стверджує Валентина Анатоліївна. – Директор бібліотеки – Лариса Савенко – творча особистість, до того ж активна учасниця громадського життя: відвідує всеукраїнські та міжнародні конференції, проходила стажування у Польщі та США. Тож поруч з нею немає не лише часу, а й бажання байдикувати!» У 2010 році Лариса Миколаївна нагороджена медаллю «За працю і звитягу», що лише надихнуло її та увесь колектив бібліотеки на подальші досягнення.

Особливо приємно бібліотекарям, що їхню працю цінує молодь, яка ніколи не оминає увагою абонемент і читальний зал, виставки та презентації, гуртки та клуби. До речі, коли до Кіровограда приїжджала Тетяна Сопова – заступник директора ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва» – то провела цікаве дослідження (вона здійснює таку перевірку у кожному місті, куди приїздить у відрядження): вийшовши з готелю, зверталася практично до усіх перехожих з легендарним кіношним запитанням: «Як пройти в бібліотеку?». На її подив, жодна людина не відмовилася допомогти – кожен знав, де знаходиться бібліотека ім. О.Бойченка. За словами гості, таке вдале опитування у неї було вперше – кіровоградці приємно вразили.

У наступних номерах «Народного слова» ми ознайомимо кіровоградську молодь з відділами цієї бібліотеки – це допоможе юним кіровоградцям у пошуку потрібної інформації. Тож до наступних зустрічей у головній молодіжній бібліотеці області!

Світлана ТОМАШЕВСЬКА.

на попередню сторінку

Вгору
Ми працюємо
з 9-00 до 18-00
П'ятниця - з 10-00 до 18-00
Вихідний - субота
Пошук на сайті



Ольга: Через декілька хвилин регіт уйнявся, і всі почали пильно мене розглядати. Добре, хоч не сканують, все ж таки неприємне відчуття. І ось, стою я собі такий, гарненький, маленький посеред галявини, нікого не чіпаю, намагаюсь почистити своє пір'ячко, аж раптом чую знайомий голос. Низький бас просувався крізь натовп кольорастиків, що дуже мене радувало. "Добридень, чи як у Вас прийнято казати, Аврелій Захаровичу?", - виплюнув я, побачивши білу чуприну. "Хм...та ти ще й не дуже пошарпаний, як для першого разу!", - ведмежа посмішка різанула мій погляд. "Як долетіли, Степане, нічого не відбили?", - різнокольорова юрба знову зареготала, проте один погляд Ведмедя – й одразу запанувала тиша. Всі стоять в рядочок, рівненько так... Ну, прямо тобі армія фентезійного світу!
Ольга: "П'ять хвилин, польот нормальний!" - викрикнув я у відповідь, приставляючи руку до простоволосої голівоньки, що дуже боліла після падіння. Видно обличчя все ж видало мої відчуття, бо ж Аврелій нахмурився, щось пробурмотівши собі під носа, проте ця емоція тривала в нього долі секунди. Невпевнений, що ще хтось зміг це побачити. Аж раптом дядько знову всміхнений, і знову командувати "Ну що ж, любимо ми тут хлопців з гумором! Прошу Вас слідувати за мною, Степане. Не дай боже Ви прикличете ще одного шарна, ми ж не напасемся на вас всіх м'яса!". "Е-е-е-м...якого ще шарна?" - спитав я, проштовхуючись крізь веселку вояків. "Якщо коротко, це Ваш звір-оберег".
"ХТООО?!"
"Звірятко-янголятко тобто, щвидше і коротше я Вам не поясню. Дійдемо до казарми, пристроїмо Вас кудись, потім будемо базікати. Ще й цього двірнягу треба десь поселити... Е-хе-хе-х, що я можу Вам сказати?.. Влипли Ви, хлопче, по самі помідорки!".
Я замовк, переварюючи отриману інформацію. І ось так, мовчки, ми кружляли по табору, кожний занурений у свої думки.
Я, чесно кажучи, не запам'ятовував дороги, навіть по сторонам не озирався, проте чув все більше і більше шепітків за своєю спиною. А також гупання лапищ свого власного шарна, що навіть і не думав залишити мене самого.
Ось так дядько, хлопчик і песик з ношею добралися до маленької двомісної палатки, що стояла на галявині в натовпі величезних рожевобородих мужланів.


Пошук за каталогом


Рекомендуємо

BBC News
творчiсть наших користувачiв

переглянути роботи
додати роботу
^Наверх