…Ляльку – мотанку мотаю,
До оселі закликаю
Для мого синочка й доні
Щастя, радість, гарну долю.
Із самого дитинства ми не уявляємо життя без іграшок. Хлопчики граються машинками, а дівчатка – ляльками. Традиційною забавою в Україні є лялька-мотанка – така собі пані із тканини, зроблена без єдиного шва.
Кіровоградська майстриня, давня читачка бібліотеки Людмила Дмитренко виготовляє такі ляльки вже декілька років. Вважається, що корені ляльки-мотанки сягають Трипільської культури, а це – шість тисяч років до нашої ери. Перші ляльки робили з трави або соломи, а згодом, з поширенням ткацтва, почали використовувати тканину і прядиво.
Давні українці вірили, що саме мотанка є посередником між поколіннями: і тими, хто вже відійшов на той світ, і тими, хто ще не народився. Українці вірили, що, зробивши мотанку, можна просити у Вищих Сил дощу, гарної днини чи добрих новин. Рятувала мотанка і від хвороб. Згідно численних вірувань, хворій людині давали спеціально виготовлену ляльку-мотанку. Після того, як хвороба минала, ляльку спалювали, вважаючи, що вона увібрала в себе негативну енергію. Але, головне призначення ляльки-мотанки – бути оберегом дому, родини.
Традиційна лялька-мотанка не має обличчя. Вважалося, що якщо надати обличчю ляльки людських рис, у неї може вселитися лиха душа. Замість цього на обличчі робили хрест – символ Сонця, життя і нових починань, який ототожнюється з самою людиною, гармонією її фізичного і духовного світів.
У домашній колекції Людмили Леонідівни — близько тридцяти ляльок. Багато витворів своїх рук майстриня подарувала чи продала. Найчастіше, каже пані Людмила, ляльки купують для подарунків, особливо за кордон. Сьогодні роботи майстрині є у приватних колекціях Росії та США.
Познайомитися з ляльками-мотанками Людмили Дмитренко можна у відділі абонементу бібліотеки, де оформлено виставку її робіт «Мені просто цікаво жити…».
