Напередодні 1 квітня у відділі абонементу бібліотеки відкрито книжкову виставку “Олесь Гончар – художник слова” (до 95-річчя від дня народження).
“Його душа – мов тронка у степах,
Його душа – Собор надій високих!”
(Д.Кононенко)
У першому розділі виставки “Останній романтик”, Олесь Гончар постає як один із тих непокірних, котрі в умовах тоталітарної системи вистояли, зберегли людську гідність, не побоялися заявити про корозію і лицемірство радянського суспільства. Попри певні компроміси з владою, Олесь Гончар не зрадив свого основного художнього кредо – оспівувати людське в людині, розвивати гуманістичні традиції української літератури.
Розділ “Гончар Олесь – митець сучасності” розповідає про Олеся Гончара як художника слова, котрий починав із поезії. Поетичність стала серцевиною прози письменника. Ліризм пронизує її зміст і форму – характери, пейзажі, мову, композицію, авторські відступи. Навіть назви творів метафоричні: “Поетичний пунктир походу” та інші.
Останній розділ книжкової виставки “Не втратити зерна духовності” названо на честь фронтового циклу письменника, але й сьогодні з таким визначенням не можна не погодитись. Твори Олеся Гончара вимагають вдумливого тлумачення зображених у них подій та характерів. Адже проблеми, порушені письменником, завжди важливі, масштабні, характери багатогранні та неоднозначні.
Сам письменник писав про прагнення передати всю правду війни, “війни справжньої, реальної, з її стражданнями, кров’ю і потом, з її тяжкою солдатською героїкою”. І він зміг цього досягти.