Дві різні епохи, але один світогляд і біль… Біль патріотів за Батьківщину
Леонід Куценко – дослідник творчості Євгена Маланюка
Кіровоградській обласній бібліотеці для юнацтва рішенням сесії обласної ради присвоєно ім`я Євгена Маланюка. І, хоча фахівцями книгозбірні зроблено вже чимало для увічнення пам`яті видатного земляка, історіософа та культуролога, віднині ця постать і все, що пов`язане з нею, набуває особливого значення для закладу. Бібліотекарі вбачають своїм безпосереднім обов`язком збирати документи про Є. Маланюка у своїх фондах та популяризувати їх як у колі молоді – користувачів бібліотеки, так і серед широкого загалу.
Довгим був шлях повернення митця на Батьківщину. І відбулося це завдяки літературознавцю, нашому землякові Леоніду Куценку, якому в цьому році виповнилося б 65 років. Куценко спочатку відкрив поета для себе, а потім зрозумів, що повинен пройти його життєвими і творчими дорогами.
Євген Маланюк і Леонід Куценко. Дві неординарні постаті, дві яскраві особистості. Дві різні епохи, але одне бачення, один світогляд, і ще біль… Біль патріотів за Батьківщину.
Українська революція 1917-1923 років. Євген Маланюк – воїн Української Народної Республіки. Переломні 1980-1990 роки, державотворчий процес за національне відродження, повернення забутих і втрачених імен, зокрема літературних.
Леонідові Васильовичу хотілося зрозуміти, осмислити і донести до сучасників думки поета-вигнанця, його гнів, любов, відчай, одкровення. 1989 року ним була написана перша стаття, присвячена Є. Маланюкові, яка на роки визначила долю науковця, як він сам говорив «прислужитися дослідженню життя і творчості письменника».
Літературознавчі праці дослідника різних років знаходяться у фонді бібліотеки. Звернемося до монографії «Dominus Маланюк: тло і постать». Це дослідження витоків та еволюції творчої особистості письменника стало основою докторської дисертації Леоніда Васильовича. У вступі даного видання автор розповідає про свої напрацювання, а саме: «1990 року у Бресті віднайшлася племінниця поета Євгенія Маланюк, котра поділилася щедрими розповідями своєї матері про письменника. А згодом відгукнувся із Братислави Мікулаш Неврлі, який надав у моє розпорядження зібрані ним матеріали до життєпису митця. А ще він познайомив із поетовим сином Богданом Маланюком, із яким ми зустрілися 1995 року та здійснили спільну подорож слідами Є. Маланюка в Чехії. Незабутня мандрівка була багато в чому відкриттям поета не лише для мене, а для його сина. Дякую долі, що панові Богдану довелося з дружиною Євою та сином Гонзою побувати в Україні, потоптати ряст на Маланюковому обійсті побіля Синюхи, відкрити на честь 100-річчя від дня народження поета його погруддя на центральній площі Новоархангельська, меморіальну дошку на приміщенні колишнього Єлисаветградського реального училища».
Леонід Васильович Куценко крок за кроком пройшов шляхами емігранта Маланюка у Польщі, Чехії, Сполучених Штатах Америки. Особисте знайомство та листування з сином поета Богданом, наукова розвідка в архівах УВАН, де дослідник віднайшов недруковані твори Євгена Маланюка та його нотатки.
Як бачимо, наскільки творчими, напруженими були пошуки матеріалів, щоб осягнути «внутрішню сутність і закономірність таланту й особистості митця».
Результатом такого вивчення стали видання, які показують, розкривають окремі чи то періоди, чи епізоди життя Є. Маланюка: ««Ні, вже ніколи не покаюся…» Євген Маланюк: історія ісходу» (1997); « Так розчахнулось дерево родини…» (1999); ««Як перший пелюсток весни…» інтимна лірика Є. Маланюка. Три обраниці поетової музи» (2000); «Євген Маланюк: дорогами втрат і сподівань» (2002); «Князь духу» (2003); ««І спомину непроминуча кара…» Євген Маланюк: подорож Україною 1926-1943» (2006).
Л. Куценко став упорядником книжок «Євген Маланюк. Невичерпальність» (1997) та «Євген Маланюк. Поезії з нотатників» (2003). До речі, «Невичерпальність» має автограф літературознавця. Твори Маланюка та творчі доробки Куценка займають особливе місце у фонді бібліотеки.
2008 року вийшло видання «Євген Маланюк. Нотатники (1936-1968)», але, на жаль, Леонідові Васильовичу не довелося побачити щоденникові записи Маланюка у вигляді книжки. Хоча саме він перебрав записники та робочі зошити поета, розшифрував багато його думок. Дослідник-пошуковець загинув 22 грудня 2006 року.
Шаною літературознавцю є книжка «Я обрав свій шлях…»: Леонід Куценко в спогадах, листах, пам`яті», в якій творча особистість дослідника розкривається крізь призму поглядів письменників, літературознавців, хороших знайомих, думка яких для науковця була важливою.
Насамкінець хочеться звернути увагу на слова літературного критика Т. Салиги, висловлені у квітні 2011 року в листі до літературознавця І. Задої: «Представляти нам світлого і великого, але понівеченого і сплюндрованого радянським режимом Є. Маланюка міг тільки одержимий духом української героїчної історії Льоня Куценко. Ми багато що починали робити з ним «першими». Та стільки, як зробив він у відродженні маланюкознавства, не зумів ніхто інший. Це ми мусимо знати і маємо берегти. Я завжди стоятиму у поклоні перед Леонідовою пам`яттю».
На Батьківщину повернулося поетичне слово Маланюка, і в цьому, безсумнівно, є заслуга його дослідника Л. Куценка. Читачам залишається лише долучитися до творчої спадщини українського митця минулого століття, збагнути велич постаті поета-емігранта. Він був переконаний, що запорукою відродження України є активність, воля й наполегливість народу, вміння не тільки досягти, а й зберегти свободу.
Нині маємо увічнення постаті поета, історіософа та культуролога в меморіальній дошці, пам`ятнику (погруддя) й назві вулиці м. Кропивницького.
Вшановуючи пам`ять видатного земляка, обласна рада 2002 року заснувала обласну літературну премію імені Євгена Маланюка. Щорічно, другого лютого, в день народження поета, за результатами літературного конкурсу авторові твору-переможця присвоюється звання лауреата. Познайомитися з повними текстами книжок – лауреатів премії, біографіями авторів можна на сайті Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Є. Маланюка.
До 120-річчя поета бібліотека ініціювала обласний Тиждень поетичного читання «Мандри в пошуках України». Маланюкове слово звучало в кожній бібліотеці, а головне, що звучало воно з вуст молоді.
Раїса Твердоступ,
завідувач відділу Кіровоградської
обласної бібліотеки для юнацтва
ім. Є. Маланюка