Ротар Т. Що забирають комп’ютерні ігри?// Освітянське слово.- 2009.- липень.- С.6

Про алкогольну, наркотичну залежність пишуть часто. А ось про комп’ютерну згадують набагато рідше, але вона існує. Особливо серед підлітків, які проводять майже весь свій вільний час у віртуальному світі, нехтуючи навчанням, друзями, здоров’ям. Можна стверджувати, що наприкінці XX ст. виникла і поширилася нова форма залежності – комп’ютерна. 
Термін „комп’ютерна залежність” вперше був використаний у 1990 році. Психологи і класифікують її як форму емоційної „наркоманії”. Під час опитування користувачів Інтернет-центру обласної бібліотеки для юнацтва ім.О.М.Бойченка понад 60 відсотків молоді зізналися, що нерідко проводять за комп’ютером набагато більше часу, аніж планували. Тож можна констатувати початкову стадію комп’ютерної залежності.
Психологи виділяють такі стадії залежності: 
Стадія легкого захоплення. Коли людина один чи кілька разів пограла у рольову комп’ютерну гру, вона входить у смак, їй починає подобатися комп’ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чи якихось фантастичних сюжетів.
Стадія захоплення. Поява нової потреби — грати в комп’ютерні ігри. Гра в комп’ютерні ігри на цьому етапі має систематичний характер. Якщо людина не має постійного доступу до комп’ютера, можливі досить активні дії для усунення цієї перешкоди.
Стадія залежності. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою соціальних контактів із соціумом (переважно з такими ж ігровими фанатами). Ці гравці люблять грати за допомогою комп’ютерної мережі один з одним. Ця форма залежності менш згубна для психіки, ніж індивідуалізована форма. Факти свідчать, що більшість «комп’ютерозалежних» юнаків, які мають доступ до Інтернету та грають у он-лайн ігри, місяцями, а то й роками не виходять на прогулянку!
У Японії вчені досліджували наслідки багатогодинного перебування дітей у віртуальному інформаційному просторі, зокрема під час багатогодинної комп’ютерної гри. Результати цих досліджень вражають:

  1. у дітей, які грають у комп’ютерні ігри, можуть виявлятися хронічні зміни у розвит­ку головного мозку;
  2. комп’ютерні ігри стимулюють лише ті частини головного мозку, які відповідають за зір та пересування, і не допомагають у розвитку інших його важливих ділянок;
  3. у дітей, які довго грають у комп’ютерні ігри, не розвиваються лобні долі мозку, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті, емоції, навчання. Ці частини мозку повинні розвиватися до досягнення дорослого віку.

Від того, що людина довго вдивляється у монітор, псується зір. Це зумовлено тим, що в цей час вона рідше кліпає, внаслідок чого виникає сухість і подразне»» очей. Г|д час кліпання виділяються сльози, які вимивають  шкідливі речовини і очищають очі . Також шкідливими факторами є електромагнітне випромінювання і статистична електрика, яка заряджає порошини й мікроорганізми. Вони „прилипають” до людини і підвищують небезпеку зараження.
Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у підлітків психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками і однолітками. Ігри для них – не шлях самоствердитися, бо у віртуальному світі все залежить тільки від твого уміння грати, а не від особистих якостей та умінь. Виникає ілюзія, що ти чогось досягаєш, а в житті може бути навпаки.
Не слід забувати, що вплив розважальних засобів на незрілу дитячо-підліткову психіку значно сильніший, ніж ми думаємо. Якщо батьки відповідально ставляться до своїх виховних обов’язків, то мусять розумітися на тому, що пропонує їхнім дітям індустрія розваг, розбиратися у сучасних тенденціях розвитку дитини. Адже діти потребують нашої постійної уваги. За грою можна розважитися, та не більше. Перетворювати її на спосіб життя не варто!

Т. Ротар
Завідувач відділу автоматизації та комп’ютерних технологій обласної бібліотеки для юнацтва ім..Бойченка

[object Object]
408 Переглядів
Вибрати мову сайту »