«Дорогі діти, сьогодні до нас завітали незвичайні гості!» – так розпочала свою розповідь режисер та сценарист Валентина Силіна, і цими ж словами починається кульмінація її короткометражного фільму «Вужичка». Його продемонстрували кіровоградському глядачу в обласній бібліотеці для юнацтва ім. О. Бойченка вперше, за кілька днів до початку фестивального сезону. “Як же приймуть?”, – не приховували хвилювання актори студії «Жайвір».
Що ж це за пташка і як високо літає? За п’ятнадцять років діяльності кіровоградської дитячо-юнацької телевізійної акторської студії «Жайвір» імені Леоніда Бикова вона творчо розвивалася та поповнювалася новими зірочками. А діти виростали, торували свій шлях, обирали професію, заводили власні родини (бувало, актори закохувалися на зйомках та згодом поєднували свої долі). Усі вони і досі з теплотою згадують оптимістку Валентину Силіну – наставницю і першого вчителя по знімальному майданчику.
Отже, як ви зрозуміли, це кіно створюють аматори. Тут все тримається на ентузіазмі, а інколи й на щасливому збігові обставин. Наприклад, одну зі своїх героїнь Валентина Силіна запросила на зйомки під час власного інтерв’ю. Що й казати, коли у прем’єрному фільмі зіграла навіть поштарка, яка приносила пані Валентині пенсію. «Жайворята» є здебільшого діти, хоча якихось вікових рамок режисер не має й жартуючи говорить: «У мене грають усі: від восьми….до вісімдесяти!»
У цьому велика заслуга продюсера Ігоря Коваленка, якому вдалося згуртувати творчих людей та взяти на себе організаційні і фінансові питання. Словом, пощастило студії з людиною, що підтримує кіно і молодь. Режисер у свою чергу зверталася до присутніх не інакше як «Діти мої!» І це справді так, адже за час зйомок актори-аматори дуже зріднилися та здружилися. Не приховуючи емоцій, Валентина Іванівна жартувала: «У таку спеку навіть апаратура не витримувала, а діти все витримали».
Нам залишається лише привітати із вдалим дебютом весь творчий колектив кіностудії і вкотре підкреслити: про складні речі можна говорити просто й доступно, без важкого тягаря на душі, який часто залишається після перегляду подібних фільмів. Тож відзнак стрічці!