А «завтра» може і не буде
На столі – портрет поета й запалена свічка. У залі бібліотеки Бойченка – колеги й шанувальники. Теплі слова й спогади. Хвилина мовчання. Так члени літоб’єднання «Ліра» вшанували пам’ять Валерія Гончаренка, з дня народження якого минуло 70 років.
Та спочатку – поезії. І першим був прочитаний улюблений вірш самого автора – «Борщ». За спогадами, Валерій Гончаренко декламував його мало не на кожному поетичному заході. А його сонети, його вірші про кохання частенько змушували жіночу половину літературної еліти замислитися: хто вона, володарка його серця? Але більшість творів поета – про страждання живої душі. Він не міг спокійно пройти повз жебрака чи скалічене кошеня. Та й самого поета доля не жаліла: згадати хоча б два нещасливих шлюби, переслідування за «націоналізм».
– Якби все було добре в житті, не був би поетом, – зауважує письменник Василь Бондар. – Валерій належить до тих людей, про яких аж проситься книга спогадів.
Вміння Валерія Гончаренка декламувати вірші – окрема розмова. Пригадують, поставав перед публікою невисокий чоловік, з його уст лунали перші слова – і поет ніби виростав. Так впливала на слухачів потужна енергетика й харизма читця.
Олександр Косенко назвав Валерія Гончаренка мотором кіровоградського поетичного бомонду. А ще – вчителем, бо він найкращий серед них.
«Напиши вірш про весну. Але так, щоб жодного разу не вжити слова «весна»», «Якщо зміст поезії можна переказати кількома словами, то вона нічого не варта. Якщо ж говорити довго – перед вами цінна річ» – це лише деякі з порад поета.
Згадали й про останні дні життя Валерія.
– Пам’ятаю той день, 8 червня 2000 року, – розповідає Сергій Колесніков. – Забіг я до спілки лише на хвилину, бо справи термінові були. А Валерій, побачивши мене: «Старий, дивись: вийшла! Ти машиною? Давай поїдемо у видавництво, заберемо книжки!» – «Вибач, друже, поспішаю. Може, завтра?» – «А завтра може і не бути».
Наступного дня мені повідомили, що його не стало…
Члени літературного об’єднання «Ліра» вирішили звернутися до міської влади з пропозицією назвати одну з вулиць Кіровограда іменем Валерія Гончаренка.
Оксана КРУТОУС