У давнину, із настанням холодів, на кожній сільській вулиці молодь організовувала вечорниці. Зазвичай, збиралися в оселі одинокої жінки, вдови.
Були вечорниці буденні, де дівчата працювали (вишивали, пряли), а були – святкові.
13 грудня відзначається День святого Андрія Первозванного. Це було одне з найбільш улюблених свят молоді.
Саме в ніч із 12 на 13 грудня, за українським звичаєм, молодь збиралася на Андріївські вечорниці. Хлопці та дівчата розважались, співали пісень, жартували, грали в ігри.
Незаміжні дівчата на Андрія ворожили на судженого і вірили, як на Андрія нагадаєш, так і буде.
Свято Андрія вважається парубочим, оскільки в Андріївську ніч парубкам дозволялося бешкетувати. Наприклад, якщо батьки не пускали дівчину на вечорниці, то хлопці могли воза на дах затягнути, ворота зняти, замастити сажею вікна, зав’язати на мотузку двері. Це був єдиний день у році, коли молодь могла собі таке дозволити.
Андріївські вечорниці не обходилися без кусання калити, яка символізує сонце. Калита – це традиційний український смаколик із пшеничного борошна. Тісто для калити місили всі дівчата по черзі. Прикрашали її калиною, маком, горіхами. Випікати калиту потрібно так, аби вона була сухою – щоб важче кусати.
Калиту за стрічку підвішували до сволока посередині хати. Біля неї ставав вартовий – «Пан Калитинський». Він запрошував «Пана Коцюбинського» калиту кусати. Завдання пана Калитинського – розсмішити пана Коцюбинського.
Працівникивідділу мистецтв провели бібліотечніАндріївські вечорниці, до яких долучилися студенти Кропивницького інженерногоколеджу ЦНТУ.
