Вогненних шляхів апостол
До 120-річчя від дня народження Євгена Маланюка
Євген Маланюк – одна з найяскравіших постатей української літератури XX ст., її безумовний класик, митець, якого вважають найбільшим і найзначнішим поетом української діаспори. Всією своєю творчістю він сприяв відродженню української державності. Після Тараса Шевченка й Лесі Українки найсильніше слово пролунало з уст нашого славетного земляка Євгена Маланюка.
На вшанування пам’яті видатного письменника, поета, публіциста, літературного критика рішенням обласної ради в 2002 році було засновано обласну літературну премію імені Євгена Маланюка. Цією творчою відзнакою нагороджуються літератори нашої області за високохудожні твори.
З нагоди відзначення 120-річчя від дня народження Євгена Маланюка обласна бібліотека для юнацтва ініціювала проведення в бібліотеках області тижня поетичного читання «Мандри в пошуках України». Відбулися літературно-мистецькі свята, вечори, поетичні марафони.
В обласній бібліотеці для юнацтва можна прочитати художні твори Євгена Маланюка та критичні матеріали, які є у фонді книгозбірні.
Збірка поезії «Земна Мадонна» (Пряшев, Лондон, 1991) вміщує вибрану поезію, спогади, літературно-критичні праці про поета. Маланюк у своїй поезії оспівує жіночу красу, чистоту, порівнює її з небесною красою Мадонни. Його захоплення й думки чисті — «не ображу зором», як чиста й вічна на землі жінка — мати, кохана, сестра». Вживання старослов’янізмів, книжних засобів виразності надають віршам урочистого, піднесеного звучання, як того заслуговує змальований образ земної Мадонни.
Поезії «Єдиним сном, єдиним болем…» (Кіровоград, 2013) – сучасне видання, мета якого – донести до якомога більшої читацької аудиторії ідеї і мистецький дух творів поета. Поряд із текстами оригіналу подаються переклади російською мовою. Видання ілюстроване оригінальними гравюрами художника Надєждіна. Цікавою й невідомою донедавна сторінкою поетичної творчості Маланюка є поезії із письменницького архіву, які вміщені у збірці.
У книзі «Поезії з нотатників (із недрукованої спадщини)» (Кіровоград, 2003) вміщена поезія, яка зберігається в Українській вільній академії наук у США. Але не всі твори із поетових записників вдалося прочитати, хоч переважну більшість навіть чорнових записів розшифровано. Окремі поезії не завершені самим автором.
Значну частину творчості Євгена Маланюка становить поезія, присвячена Батьківщині. Опинившись в еміграції, він, як і багато інших, гостро переживав свою відірваність від України.
Хоч би яку Маланюкову поезію ми взяли, у кожному її рядку незримо присутня Україна, рідний степовий край, звучить віра у відродження нації і держави. Так, у книзі «Вибрані твори» (Харків, 2009) відчувається болісне почуття розлуки з рідним краєм:
Сниться гомін дубів прадідівських та річка,
Біла хата та тепла долонясестри…
Тільки б рідного поля зворушлива стрічка!
Тільки б сіра солома прабатьківських стріх!
(«Під чужим небом»)
Це видання включає тексти поета різних років. До збірки було залучено поезії з книг «Стилет і стилос», «Гербарій», «Земля і залізо», «Влада». Увійшла до цієї збірки і поема «П’ята симфонія».
В есе «Малоросійство. Нариси з історії нашої культури» (1954 – Київ, 2012) автор висвітлює своє розуміння культури українського народу. В даній праці він зазначає, що в традиції українців – прагнення до краси, воно проявляється в народній творчості, одязі, писанках, танцях, родинно-побутових традиціях. Перегортаючи сторінки цієї праці, відчуваєш, що гордий і безкомпромісний Євген Маланюк був завжди непокірний характером, думкою, душею.
Дослідниками творчості та життєвого шляху Євгена Маланюка були наші земляки Куценко, Панченко, Бабенко.
Леонід Куценко здійснив вагомий внесок у розвиток української літератури, відкривши широкому загалу ім’я Євгена Маланюка, цікаві сторінки його життя та творчості. Для цього він пройшов дорогами поета-емігранта, працював у архівах, бібліотеках Європи й Америки, контактував з багатьма людьми, які знали митця або мали відповідні відомості чи матеріали про нього. Його творчий доробок склали праці «Боян степової Еллади» (Кіровоград, 1993), «Як перший пелюсток весни…» (Кіровоград, 2000), «Євген Маланюк: дорогами втрат і сподівань» (Кіровоград, 2002), «Dominus Маланюк: тло і постать» (Київ, 2002 ), «Князь духу» (Кіровоград, 2003), «Крицеве слово» (Київ, 2005), «І спомину непроминуча кара…» (Кіровоград, 2006).
У фондах обласної бібліотеки для юнацтва є праці та статті інших дослідників творчості письменника. Наприклад, Войчишин «Ярий крик і біль тужавий» (Київ, 1993), Сембай-Галицька «Весна навіки»… (Детройт, 1997).
Обравши слово єдиним знаряддям служіння своїй Батьківщині, Євген Маланюк не зрадив тому вибору до останнього дня.
Євген Маланюк – митець і мислитель дуже сучасний. Тож нові й нові покоління українців будуть черпати з його поетичних галактик потужні імпульси віри, надії та любові.
Людмила Шматько,
бібліотекарка обласної
бібліотеки для юнацтва