Засідання літературного клубу «Ліра»

21 січня у відділі абонементу ОЮБ ім. О. М. Бойченка відбулося засідання літературного клубу «Ліра», присвячене 75-річчю від дня народження Василя Симоненка. Сьогодні шанувальники його таланту хочуть дізнатися детальніше про життя і творчість поета.

Василь Симоненко для нас став легендою. Твори його, напоєні високим життєстверджуючим оптимізмом, живуть і шануються людьми, як дорогоцінне надбання духовної культури.

Василь Симоненко народився 1935 року в селі Бієвцях на Полтавщині, в самому центрі хліборобської України. У 1952 році закінчив сільську середню школу і того ж року вступив на факультет журналістики київського університету, який закінчив 1957 року. Потім працював у газеті «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини». Автор збірок «Тиша і грім», «Земне тяжіння», поезій: «Лебеді материнства», «Дід умер», «Ти знаєш, що ти людина…»та ін. Помер 13 грудня 1963 року, після того, як його побили невідомі. Йому було всього 28 років.

Дитинство і юність поета припали на найстрашніші роки сталінізму і воєнного спустошення. На час смерті Сталіна Симоненко був уже студентом університету і його душа була сповнена болем через поневіряння на колгоспній каторзі тих близьких йому людей на селі, з оточення яких він вийшов. З цього походить тематика значної частини поезій Симоненка, у яких дуже часто фігурують постаті зовсім конкретних персонажів з його життя. Передусім – мати, яка його виховала (батько не жив з ними). Їй у Симоненковій поезії віддано стільки щирої уваги, скільки в нашій літературі не траплялося, либонь, від Шевченка.

Говорячи про Симоненкову мужність, мається на увазі не тільки те, що він говорив про важке життя людини в Радянському Союзі. На це зважувалися й інші. Чим Симоненкові творчість відрізняється від інших – це відверте звинувачення у всіх цих нещастях самого режиму совєтчини, офіційних державних діячів, що з бездушною послідовністю виконують дерективи партії. Зрозуміло, що твори його заборонялися.

Будь-якої фальші позбавлені сказані ним слова: «Я хочу правді бути вічним другом». Творчість Симоненка самобутня, непересічна і духовно-невичерпна, бо йде від самого народу. Вона глибинно мудра і прониклива. Кому небайдужа доля українського народу, того не може не хвилювати синівська любов поета до рідної землі.

В другій частині засідання Дмитрик Литвинюк, учень 4-А классу ЗОШ №17, який завітав на засідання «Ліри», презентував власну збірку віршів. Збірочка підготовлена самим автором, де він є і поетом, і художником, а редактором – його мама. Дмитрик дуже здібний хлопчик, навчається на «відмінно» і має за це похвальні листи, друкується в «Новій газеті», має дипломи за 1 і 2 місце в шаховому турнірі серед юнаків, 1 місце в першості міста Кіровограда з шахів серед сімейних команд, 2 місце з шахів у міській спартакіаді «Юність -2008», 1 місце в шаховому фестивалі «Турнір Поколінь» серед юнаків, сертифікати міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру» за добрий і відмінний результати, грамоту за активну участь в діяльності гуртка «Туризм і краєзнавство», який діє при ЗОШ № 17, нагороду за 3 місце в художньо-мистецькому конкурсі малюнків «Сторінками улюблених казок», диплом учасника молодшої початкової групи школи сучасного спортивного танцю «Форсаж». Зрозуміло одне, що хлопчик дуже обдарований і за що б він не взявся, все виходить на відмінно.

Вірші Дмитрика дуже сподобалися усім присутнім, вони, на перший погляд, ніби прості, але несуть в собі часточку любові до мами, до своєї родини, до рідної землі. Під кінець зустрічі присутні вирішили задовольнити прохання Дмитрика – прийняти його в члени клубу «Ліра».