Ті далекі бої повертаються спогадами

30 квітня працівниками відділу сприяння технічній творчості молоді проведено зустріч з Крангач Валентиною Михайлівною, ветераном Великої Вітчизняної війни, учасницею визвольних боїв за Кіровоград в січні 1944 року. Захід було приурочено 65-річчю визволення України від фашистських загарбників і Перемоги у Великій Вітчизняній війні, Року ветеранів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.

Валентина Михайлівна за фахом вчитель російської мови і літератури, багато років викладала в загальноосвітніх школах нашого міста. Зокрема, працювала в школі № 11, де і створила музей Великої Вітчизняної війни. Разом зі школярами організовувала походи місцями бойової слави, відвідувала могили бойових побратимів. Розповідь ветерана базувалась на реальних фактах тих страшних часів.

Уже в перші дні окупації гітлерівці проводили масові арешти комуністів, комсомольців, радянських активістів та членів їх родин, піддавали їх жорстоким тортурам, а потім розстрілювали. У місті Кіровограді, у перші дні окупації, було розстріляно понад 10 тисяч мирних жителів. На базарній площі (нині – комплекс універсального торгового об’єднання «Кіровоград») було побудовано три шибениці, на яких вішали місцевих мешканців. У в’язниці на Польовій вулиці було закатовано близько 3 тисяч людей. Фашистські коменданти відправляли людей на роботи до Німеччини, лише з Кіровограда було вивезено понад 10 тисяч чоловік, а з області – 52 тисячі. Крім того, протягом жовтня 1941 року у місті стратили понад 6 тисяч євреїв.

За воєнні часи Кіровоградщина втратила 92860 жителів, в оборонних та наступальних боях – 152155 осіб.

На фронт Валентина Михайлівна пішла добровільно. В графі військового посвідчення так і було записано «Доброволець». Під вогнем противника, з двадцятикілограмовою котушкою дроту на тендітних плечах, дівчині довелося не один раз відновлювати лінію зв’язку. На такі операції зв’язківців посилали по двоє – на випадок поранення або смерті, адже без зв’язку командир не може вести бойові дії, планувати та проводити різні операції, здійснювати передислокацію військових.

Валентина Михайлівна розповідала: «Я була зв’язковою в складі 170-ої танкової бригади підполковника Чуніхіна. Спочатку бої вели тільки танки, піхота була позаду нас. Ми визволили ту частину міста Кіровограда, де знаходяться Фортечні вали. Бої були не такі сильні, але велися вдень і вночі. На 10 годину ранку 8 січня 1944 року Кіровоград було звільнено від загарбників. На вечір 10 січня залишки німецьких військ на території Кіровограда було знищено остаточно. Мирні жителі зі сльозами на очах зустрічали нас як своїх визволителів. Лунали щирі слова вдячності.»

Старшокласникам гімназії ім.  Т. Г. Шевченка, ЗОШ № 7 та спеціалізованої школи № 2, що прийшли на зустріч, ветеран Великої Вітчизняної війни побажала щирої дружби і взаєморозуміння між людьми, адже саме це допомогло радянському народу не тільки вистояти проти гітлерівської навали, а й визволити інші країни.

[object Object]
332 Переглядів
Вибрати мову сайту »