21 жовтня 2010 року в обласній бібліотеці для юнацтва ім. О. М. Бойченка відбулась зустріч членів літературного клубу «Ліра» з письменником Анатолієм Загравенком.
Анатолій Романович Заграваенко народився 7 квітня 1938 року в смт. Новоархангельськ на Кіровоградщині. Навчався у Львівському технічному училищі №8, три роки працював за направленням формувальником-ливарником у чавунно-ливарному цеху Алтайського тракторного заводу. У ті дні вперше надрукував свої вірші у Львівській молодіжній газеті та в журналі “Жовтень”. Привітали Анатолія з публікаціями поети Микола Данько та Дмитро Павличко, тодішні працівники редакцій цих видань.
Армійську службу проходив у Підмосков’ї. Працював у редакції Новоархангельської районної газети «Колос». Заочно закінчив в 1971 році Літературний інститут ім. Олексія Горького (м. Москва). Згодом навчався на відділенні журналістики Київської вищої партшколи. З 1964 року на журналістський роботі. Працював у газетах Кіровоградської області, був редактором міської газети «Знам’янські вісті». Друкується з 1956 року. Вірші публікував у газетах і часописах «Україна», колективних збірках «Вітрила», «Кроки», «Там, де Ятрань», хрестоматії письменників Приінгулля «Золоте поле».
З 2004 року член Національної спілки письменників України. Автор десяти книг : «Іскрини дощу», «Спадок», «Дике поле», «Меди полинові», «Доля», «Сповідь», «Часослов», «Щастя», «Майдан», «Пошук».
Провідні теми автора – утвердження державної незалежності України, відродження духовних першоджерел рідного народу, його мови. Поезії Анатолія Загравенко сповнені палкої любові до матері-України. Він то звертається до її давнини, то до сучасності, але завжди першоосновою його духовних відкритів є вона, Батьківщина із трагічною і славною історією. Твори поета сповнені світлих синівських почуттів до Вітчизни. У збірках читач знайде, крім поезій для читання, тексти ймовірних пісень.
А душа, як ріка виграє…
Я вкраїни ще вчора не мав,
А сьогодні вона в мене є.
Тепло пахнуть чебрець і полин,
Пахнуть так, що аж хочеться жить.
Я такий у краю не один,
Що люблю цього неба блакить…
