18 листопада у відділі абонементу ОЮБ ім. О. М. Бойченка відбулося чергове засідання літературного клубу «Ліра» на тему «Осіння рапсодія».
Осінь дійсно найкраща пора для романтичної натури. Подивися навколо — і замилуєшся дивовижною красою матінки-природи: дерева ледь торкнула вереснева позолота, легенький вітерець несе срібні ниточки павутиння. Повітря напоєне незрівняними пахощами айстр, чорнобривців, жоржин.
А який чудовий цієї пори ліс! Він начебто розкриває для тебе свої обійми і ти завмираєш у німому подиві. Тиша захоплює тебе. Ти стоїш нерухомо, немов чекаєш на щось. Але, от налітає вітер і все відразу оживає. Прокидаються дерева, скидають із себе сонячне листя — листи Осені і Лісу. Ти чекав їх так довго! Перебираючи кожен листок, нарешті знаходиш лист, адресований тільки тобі.
Про що думає Ліс? Про що мріє? Вдивляючись у жовтогарячі прожилки Кленового листа, можна про все довідатися: Ліс пише тобі про Літо із сонцем, що сміється, і солов’їні трелі; про весну з її першими квітами, журавлями і квітучими деревами; про чарівницю-зиму, що незабаром прийде, накриє Ліс своїм сніжним килимом і він заблищить на сонці.
Поки ж Ліс живе в Осені і радіє кожній миті, незважаючи, що плинуть дні, місяці… І Осінь змінюється. Вона дедалі частіше сумує та плаче осіннім дощем.
А як чудово сидіти в лісі під ялинкою і спостерігати за сріблистими краплями! Дощ наповнює ліс неповторною свіжістю. Тобі зовсім не сумно, навпаки — ти радієш, коли раптом бачиш маленькі різнобарвні грибочки, що непомітно з’явилися під деревом… Твоя душа злітає високо до небес. І це почуття польоту ти ховаєш глибоко в серці, щоб донести його до наступної Осені, а може, щоб пронести через усе життя…
Члени клубу читали свої твори, обговорювали, ділилися враженнями.