Нинішня Кіровоградщина з гордістю називає багатьох письменників, які тут народилися: Володимир Винниченко, Юрій Олеша, Євген Маланюк, Арсеній Тарновський, Віктор Близнець та інші. Єлисаветград, а нині Кіровоград також відіграв важливу роль у житті і вплинув на творчість багатьох письменників, чия доля була пов’язана з нашим містом.
Саме про цих людей йшлася мова 18 квітня під час засідання клубу «Ліра» – «Кіровоград літературний на мапі світу». Керівник клубу розповіла про відомих у світі письменників, зокрема, про Афанасія Фета, поета, який у 1845-1859 роках перебував на військовій службі на Єлисаветградщині. Єлисаветградська муза Марія Лазич надихнула поета на сотні віршів, шедеврів інтимної лірики.
Борис Грінченко, письменник, етнограф. У 1886-1887 роках побував у Петровому та інших селах Єлисаветградщини. Зібрані матеріали використав у нарисі «Некоторые остатки старины в Херсонщине», опублікованому журналом «Киевская старина».
З великим інтересом читали єлисаветградці роман Федора Достоєвського «Ідіот», який вперше з’явився друком у 1869 році. Адже, ще 10 років тому, молодший брат письменника Андрій Достоєвський працював у Єлисаветграді міським архітектором і багато хто з мешканців міста знав його особисто. В романі «Ідіот» є згадка про наше місто, хоча Федір Достоєвський тут ніколи не бував.
Володимир Сосюра. Класик української літератури XX століття. У 1918-1919 роках перебував в Армії УНР. Один з перших віршів українською мовою «Ми любим на словах…» написав у лютому 1919 році на станції Знам’янка. Згодом уже червоноармійцем декілька місяців навчався на військово-політичних курсах у Єлисаветграді (1920-1921), друкував свої поезії у місцевій пресі. Єлисаветградські враження видно у єдиному прозовому творі «Третя рота». У 1944 році визволенню нашого міста присвятив вірш «Ми повернулися…»:
«Ми повернулися…».
Кіровоград. Тебе ми покидали
в той, повний крові сорок перший рік,
і, у страшному гуркоті навали,
в твоїй груді стирчав німецький штик…
Вони прийшли, бандити у шоломах,
й тобі на горло катова нога
у бурях стала, чорна, і знайома
ще з вісімнадцятого…І жага
страшної помсти в серці запалала,
і ти із грудей висмикнув багнет
руками нашими… І світло дня настало,
і ніч пройшла, як довгий дикий бред.
Ми повернулись так, як обіцяли
тобі в громах, у охканні гармат,
знов над тобою сонце засіяло,
ти знову наш, ти наш Кіровоград!
Василь Стус, поет, перекладач. У серпні – жовтні 1959 року, до призову на військову службу, вчителював у селі Таужному Гайворонського району.
Олесь Гончар письменник, і громадський діяч. У 1941 році добровольцем пішов на фронт. Визволяв Кіровоградщину взимку 1944 року у складі 89-ї стрілецької дивізії, яка відтоді почала називатися Кіровоградською. Про це розповідає у романі «Прапороносці» та «Щоденниках», опублікованих у 2001 році.
Дана інформація надихнула членів клубу на прочитання творів письменників, про яких ішла мова на засіданні.
