1 лютого (20 січня за старим стилем) 1897 року в селищі Новоархангельськ, яке розташувалося над річкою Синюхою Херсонської губернії (тепер Кіровоградська область) народився Євген Маланюк – український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, сотник Армії УНР.
Творча спадщина поета досить розмаїта. Перу письменника належать збірки поезій та есе, видані у багатьох містах Європи й Америки: «Гербарій» (Гамбург, 1926), «Земля й залізо» (Париж, 1930), «Земна мадонна» (Львів, 1934), «Перстень Полікрата» (Львів, 1939), «Вибрані поезії» (Львів, Краків, 1943), «Влада» (Філадельфія, 1951), «Поезії в одному томі» (Нью-Йорк, 1954), «Остання весна» (Нью-Йорк, 1959), «Серпень» (Нью-Йорк, 1964), поема «П’ята симфонія» (Нью-Йорк, 1953). Після його смерті вийшла книжка «Перстень і порох» (Мюнхен, 1972). Есеїстику зібрано в двох томах «Книги спостережень» (Торонто, 1962, т. 1; 1966, т. 2).
Домінуючою ідеєю як поезії, так і прози поета була державність України, прагнення історичної справедливості.
Ім’ям Євгена Маланюка названі вулиці у Києві, Львові, Кропивницькому, Дніпрі та інших містах України, у Львові є також площа Маланюка.
У рідному містечку Новоархангельськ, де народився Євген Маланюк, встановлено погруддя поету.
Постать Євгена Маланюка є знаковою для нашої бібліотеки, адже з 2017 року ми носимо саме його ім’я. Довгий час Є. Маланюк жив, творив та боровся за українську державність у Нью-Йорку. І сьогодні твори Євгена Филимоновича із задоволенням читають як в Україні, так і в США.
Більше про життя і творчість відомого письменника можна прочитати в розділі, присвяченому Євгену Маланюку