Вважається, що лялька-мотанка з’явилася близько п’яти тисяч років тому. На Україні вона, на рівні з рушником, є оберегом та символом української родини, уособленням духовності та культури. Українці вірили, що ляльку можна використовувати не тільки для гри, а ще – як оберіг для свого господаря. Адже мотанка є втіленням добра і лагідності, посередником між бабусею та онукою, старшим та молодшим поколінням. Тому в ній, зробленій нашвидкоруч, щоб заспокоїти, зайняти дитину, чи виготовленій старанно, як подарунок на свято, закладений родовий, етнічний фактор любові і сподівань, віри в добро та захист від злих сил.
Мотанки успадковуються доньками від матерів та зберігаються до часу народження першої дитини. Кожна лялечка була індивідуальним витвором майстра, несхожим на інших ляльок. Обличчя в таких ляльок немає, вони не повинні бути ні на кого схожі, щоб не принести зла.
Майстер-клас, який для учасників засідання клубу «Дивосвіт» 7 листопада провела Валентина Миколаївна Гусак (Кіровоградський клуб народних ремесел «Ниточка») носив назву «Лялька-мотанка: копієчка», адже виготовляли конкретну ляльку, яка має нести для свого господаря матеріальне благополуччя.
В основу ляльки, яка виготовляється на протязі години, вкладаємо монетку, де є цифра 5 (п’ять). Для її виготовлення потрібні клаптики тканини: кольорової та білої, синтапон, нитки, стрічка. Лялечка виходить невеличка 5-7 см у висоту. Вона уособлює жінку, так що без хустки їй ніяк. Дарують її перед Новим роком, на Різдво, і, взагалі, коли просто йдуть в гості до хороших знайомих, оскільки вона має властивість нести благополуччя в родину, дім.
