Три Голодомори, що їх зазнала Україна під час панування комуністичного режиму, – це найжорстокіші заплановані злочини в історії людства.
Цього року виповнюється сто років від початку масового голоду на Півдні України 1921-1923 років.
25 листопада в Україні відзначається День пам’яті жертв Голодомору. У цю дату ми вшановуємо пам’ять усіх жертв штучного голоду, організованого більшовицькою владою.
На вшанування пам’яті жертв голодоморів, в рамках бібліопроєкту «РідноКрай» 21 листопада у бібліотеці відбувся захід «Діяльність міжнародних організацій з надання гуманітарної допомоги на Єлисаветградщині в часи голоду 1921-1923 років» за участю провідного наукового спеціаліста Державного архіву Кіровоградської області Сергія Юрченка.
Під час зустрічі студенти фахового будівельного коледжу дізналися про голодомори в Україні і зокрема 1921-1923 років та допомогу міжнародних організацій Єлисаветградщині під час нього.
Причинами голоду 1921—1923 рр., який, за приблизними оцінками, коштував Україні від 1,5 до 3 млн. жертв, у т. ч. 70 % новонароджених дітей, були: післявоєнна розруха; неврожай, спричинений посухою 1921 р.; політика воєнного комунізму, насаджувана більшовиками; примусове вивезення українського хліба в росію та експорт його за кордон; використання московським урядом голоду як ефективного засобу придушення антибільшовицького повстанського руху в Україні.
Дослідженням голоду на Єлисаветградщині 1921-1923 років займався відомий краєзнавець Іван Петренко. Він наводить таку статистику по місту Єлисаветграду: 27 тисяч городян, з яких 12,5 тисяч дітей голодували (в 1920 р. всього в місті було 77 тисяч мешканців), щоденно голодною смертю помирали сотні людей.
Вирішальну роль у порятунку голодуючих відіграли іноземні доброчинні організації.
Під час голоду в Єлисаветграді діяли великі міжнародні організації. Це ARA – Американська адміністрація допомоги та норвезька місія Нансена. Вони налагодили поставку сюди продуктів харчування, відкрили їдальні в Єлисаветграді та інших містах повіту. ARA в Єлисаветградському повіті щоденно годувала 26 тисяч дітей ті 20 тисяч дорослих! Допомогу голодуючим надавала міжнародна єврейська організація «Джойнт» та товариство «Червоного Хреста», а також Стефан Димитрієвич – сербський релігійний громадський діяч. Він настільки проникся любов’ю до України, так його вразили події, пов’язані з голодом, що він почав організовувати допомогу голодуючим в Україні.
Димитрієвич особливу увагу приділив Єлисаветграду, там мешкало багато сербів, які туди переїхали після одного з повстань в Сербії.Тож мусимо пам’ятати ці трагічні події, бо це невід’ємна частина нашої історії.
