Щорічно 27 січня міжнародна спільнота вшановує пам’ять жертв Голокосту.
1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про відзначення 27 січня Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту. Саме цього дня у 1945 році бійці 1 Українського фронту визволили полонених нацистського табору Освєнцім-Біркенау на території Польщі. Згідно відомостям, в концтаборі загинуло близько 2 мільйонів людей, в переважній більшості євреї. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії Голокосту з 2012 року.
У цей день, День скорботи і пам’яті, ми приєдналися до загальної печалі. На знак вшанування пам’яті жертв Голокосту в бібліотеці 23 січня в рамках бібліопроєкту «РідноКрай» відбувся захід :«Холокост на Кіровоградщині: пам’ять, архіви, увічнення»
Учасники заходу долучилися до розповіді історика та краєзнавця Сергія Гейко про страшні події Другої світової війни – масові розстріли євреїв, що відбувалися повсюдно в Україні, і в нашій області зокрема, про Голокост єврейського народу, про вшанування пам’яті загиблих під час Голокосту на Кіровоградщині, а літератор і педагог Павло Чорний та поет і громадський діяч Роман Любарський впродовж заходу читали свої вірші про Холокост.
Для Кіровоградщини початком Голокосту став серпень 1941 року, фактично з перших днів окупації. У тодішньому Кіровограді розповсюджували оголошення, що євреям міста наказано зібратися біля будівлі Великої хоральної синагоги, взяти з собою документи та цінні речі, оскільки їх будуть переселяти.
Відповідно до історичної хроніки, найкривавішим днем за кількістю жертв-євреїв у нинішньому Кропивницькому стало 30 вересня 1941 року. Тоді у протитанкових ровах за містом нацисти розстріляли 4200 євреїв, у тому числі 600 євреїв-військовополонених.
Розстріли євреїв на Кіровоградщині тривали впродовж 1941-1944 років.
Вшановуючи пам’ять загиблих євреїв Кіровоградщини, ледве не в кожному районі, з’явилися свої «бабині яри» – пам’ятні місця, з якими пов’язані акції геноциду євреїв у 1941 – 1944 років.
У 1991 році у Кропивницькому було встановлено перший в Україні пам’ятник «Евреям – жертвам нацизму», напроти обласної лікарні.
Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження.
Цей злочин ніколи не може бути забутим, адже це потрібно нам, живим. На цій пам’яті гартується наша свідомість.
Війна росії проти України виразно засвідчує, що пасивна пам’ять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення.
