Для школярів гімназії ім. Т.Г. Шевченка 27 та 29 січня проведено слайд-бесіду «Крути: жорстокий урок».
Хоча бій відбувся 96 років тому, ця тема актуальна і сьогодні. Однак, ще й досі ми не маємо правдивого відтворення тих січневих подій 1918 року.
Тож на часі дізнатися правду про Крутянську трагедію. Україна кипіла і бурлила. Цілком вільно поряд могли тоді укладатись і виявлятись великі людські та громадські чесноти і низька підла негідність. Саме в такий момент, а може саме й тому відбувся бій під Крутами.
На сторожі Української Волі й Державності стала українська молодь. Молодь, що ще недавно сиділа в школі, тепер мусила скласти іспит зрілості. Отже, складається враження, що вирушаючи назустріч більшовицькому війську, Січові Стрільці не мали ніякого уявлення про смертельну небезпеку, яка разом з крижаним січневим вітром віяла їм в обличчя на шляху від Києва до Крут. Можна погоджуватись або ні з деякими твердженнями про винність уряду, з описанням епізодів бою, але не можна ставити під сумнів той факт, що сотня студентського куреня під проводом сотника Омельченка свідомо, без страху і коливань, виступила до Крут у найкритичніші для Української держави час.
На станції Крути вони зайняли позиції. У глибокому снігу, при 15-ти градусах морозу, у своїх легких шкільних шинелях залягли вони в лаву. Назустріч їм посунули більшовицькі війська в силі 3-4 тисяч бійців…
Розправа переможців була жорстокою. Тільки останки хлопців, що вийшли на оманливі вогні станції, перевезли до Києва – і лиш над ними звучав заупокійний молебен… А у полі, понад залізницею, залишилося понад двісті п’ятдесят убитих юнаків та десять старшин. Над ними відспівали лише поліські вітри – і по десятиліттях постав березовий хрест з терновим вінком.
Пізнавальна слайд-бесіда супроводжувалась переглядом відеороликів, які відображали погляди різних істориків на цю страшну подію. А зворушливі пісні брали за душу, викликали у всіх учасників заходів почуття небайдужості до історичної спадщини.
