Щороку, в четверту суботу листопада, починаючи з 1998 року, Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
Цього року ми вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни росії проти України.
У нинішній війні росія переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – знищення української ідентичності та української нації. І тоді, і нині росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал.
В рамках бібліопроєкту «РідноКрай» спільно з Державним архівом в Кіровоградській області проведено зустріч на тему «Голодомор на Кіровоградщині: ціна відчаю і виживання». Старший науковий співробітник архіву Дмитро Кобзар розповів учням Кіровоградського ліцею сфери послуг про документи, що зберігаються у фондах архіву про голодомори в Україні та на теренах Кіровоградської області зокрема. адже 1933 рік для України став часом національної катастрофи, яка поставила націю на межу зникнення. Цей голод не був наслідком стихійного лиха, засухи або неврожаю, а став результатом цілеспрямованої політики комуністичного тоталітарного режиму.
Навесні 1933 року смертність в Україні набула катастрофічних масштабів. Пік Голодомору припадає на червень. Тоді щодоби мученицькою смертю помирало 28 тисяч осіб, щогодини – 1168 осіб, щохвилини – 20.
Голодомор охопив всю Україну, не винятком була сучасна Кіровоградщина. Під час голодомору 1932–1933 років на території Кіровоградської області жителі населених пунктів вимирали селами та вулицями. Офіційно відомо імена близько 40 тисяч загиблих.
Голодомор приховували не лише від зовнішнього світу, а й від нащадків жертв. У 1933-му сільрадам було наказано під час реєстрації смерті не вказувати причину. А в наступному році вийшла нова вказівка: книги РАЦС про реєстрацію смертей за 1932–1933 роки вислати в спеціальні частини (там більшість із них знищили). У Радянському Союзі заборона на інформацію про голод діяла до 1987 року. Тільки із відновленням державної незалежності український народ зміг зірвати табу з теми Голодомору. Внаслідокштучного голоду зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення, яке хотіло жити та працювати на своїй землі. Крім того, було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Пам’ятаємо злочин сталінського геноциду та його жертв. Єднаємося тому, що єдність є запорукою нашої перемоги.
