Перше у 2025 році засідання Клубу любителів солов’їної було присвячене «смачній» темі – українській кухні. Мова йшла про викорінення суржику з нашого мовлення, зокрема, на позначення того, що нас оточує на кухні: меблів, посуду, кухонного начиння, страв. Так, не кип’яток, а окріп, не молочка, а набіл, не скалка, а качалка, не лапша, а локшина, не піднос, а таця та інше.
Також йшлося про традиційні українські страви: куліш, галушки, вареники, борщ тощо. А потапці (наголос на другому складі) – підсушені невеличкими шматочками хлібці, які вживають з гарячою рибною юшкою, молоком чи просто водою. Їх можна подавати і як окрему закуску. Спочатку нарізаємо великими шматками сало. Потім його обсмажуємо. Дуже важливо, щоб воно тільки злегка присмажилося: повинна з’явиться золотава скоринка, але варто стежити, щоб сало не стало занадто сухим. Потім нарізаємо чорний хліб і обсмажуємо його на витопленому з сала жирі. Натираємо смажений хліб часником і зверху кладемо сало. Присипаємо спеціями та зеленню.
Згадувалися під час заходу і літературні твори, у яких описано ці страви, починаючи з «Енеїди» геніального І. Котляревського і закінчуючи віршом нашого талановитого земляка В. Гончаренка. Звучали українські пісні про галушки, вареники, борщ; прислів’я та приказки, в які народ вклав свою мудрість: «Чотири горшки – та все галушки», «Сякі-такі вареники, а все кращі галушок», «Є й дрова і вода, коли б ще сир і мука, то вареників би наварила», «Гулять, так гулять: бий, жінко, ціле яйце в борщ», «Як ковбаса та чарка, то минеться і сварка» та інші. Також розглянули пам’ятники українським стравам. Навіть у Канаді є пам’ятник нашому варенику!
Отже, якщо ви маєте бажання звільнятися від суржику і дізнаватися про щось цікаве і корисне – ласкаво просимо до бібліотеки.
