
24 лютого близько пʼятої години ранку Путін оголосив, що прийняв рішення розпочати «спеціальну військову операцію» на сході України, метою якої має стати «демілітаризація» та «денацифікація» всієї країни. За кілька хвилин після оголошення фактичної війни Україні Росія запустила крилаті ракети по українських аеродромах та почала бомбардування Києва, Харкова, Одеси та інших міст. Після 06:30 російські війська вдерлися в Україну поблизу Харкова, із території Білорусі й з боку окупованого Криму.
У час надзвичайної напруги, страждань і втрат поезія стає одним із найпотужніших засобів вираження людських почуттів, мрій та болю. Вона є свідченням і збереженням історії, внутрішнім голосом суспільства та індивідуальним способом осмислення травматичних подій. Про це відбулася розмова на черговому засіданні Клубу любителів солов’їної.
За час сучасної війни були створені тексти, що вражають своєю правдивістю, силою та емоційністю. Вони описують втрати, жахи війни, але також і стійкість, надію та прагнення до перемоги. Такі твори, як правило, прості й щирі, що робить їх близькими кожному. Символізм і метафори передають те, що важко виразити буквально. Небо може стати свідком страждань, а земля — мовчазним спільником жорстокості чи місцем відродження. Кожен вірш — це окрема мозаїка, що складається з дрібниць, які утворюють широку картину реальності.
У сучасній Україні, де війна торкається кожного, поезія стає дзеркалом для суспільства, що відображає як страждання, так і незламність. Вона нагадує нам, що навіть у найтемніші часи слово здатне стати світлом і надихати на боротьбу за краще майбутнє.
А нас й сьогодні береже Всевишній!
І хай без світла, байдуже, зима!
Не згаснем, ми ж бо українці! За лютим холодом завжди іде весна…