У затишному залі бібліотеки, в рамках бібліопроєкту «РідноКрай» відбулась презентація книги «Будинок з вікнами на стару фортецю» відомих краєзнавців міста – Володимира Поліщука і Андрія Кривуляка.
Володимир Поліщук – дослідник історії Кіровоградщини, автор численних наукових і публіцистичних праць. Його ім’я добре знайоме читачам завдяки ґрунтовним краєзнавчим дослідженням про життя видатних особистостей, про маловідомі факти історії краю.
Андрій Кривуляк – філолог, колишній начальник відділу формування Національного архівного фонду та діловодства Державного архіву Кіровоградської області.
Цей творчий тандем представив гостям бібліотеки надзвичайно цікаве видання, де зібрані новели про відомих особистостей, письменників, поетів та журналістів, які народилися і проживали на Кіровоградщині і про тих чиє творче життя пов’язане з нашим краєм.
Присутні на презентації поринули в той час і пройшлися разом з авторами по вулицях старого міста, подивились у вікові вікна, де колись вирувало життя. Можливо хтось у спілкуванні відкрив для себе невідомі сторінки цікавих історій і нові імена, які здивували і спонукали до прочитання книги.
Особистості про яких йшла розмова – це імена Володимира Винниченка, Юрія Яновського, Володимира Сосюри, Гната Юри, Дмитра Крижанівського, Ахто Леві, Дона Амінадо, Петра Голоти, Сави Голованівського, Олександра Яблоновського, Олександра Олеся, Євгена Поповкіна, Миколи Куліша, Валер’яна Поліщука, Михайла Горбового, Олександра Семененка, Сергія Шелухина.
Відомо, що уродженець нашого міста, Володимир Винниченко, на початку ХХ століття мав фантастичну популярність. Але не всі здогадувались, що він був «найрепертуарнішим» серед драматургів нової хвилі. Адже у його п’єсах засвітилися ідеї моральної мудрості, «чесності з собою». Тож цікаво було гостям дізнатися, що дебют його п’єси «Брехня» відбувся у вересні 1915 року у рідному Єлисаветграді. Цікавою виявилась історія про популярну драму «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», яку могли дивитись у нашому театрі 1919 року, бо ще поки що була не заборонена радянською владою.
Які стіни старих будинків пам’ятають Володимира Винниченка? Володимир Поліщук відповів гостям, що у Кропивницькому залишилось лише три будівлі, з якими пов’язана його доля.
Постать Юрія Яновського відома в українській літературі, але мало хто знав про його роман «Чотири шаблі», написаний 1929 року, під час утвердження сталінської диктатури, він здивував написанням естецько-героїчного епосу про армію УНР. Цей роман виявився досить скандальним і навіть «партизанськоантирадянським». У книзі представлені світлини газетних публікацій у виданнях «Голос» , «Нова доба» та «Український вісник» про цей незвичайний твір. Ну і звичайно будинок з вікнами на стару фортецю, де проживав Яновський до травня 1922 року зберігся донині і світлина його розповідає про минуле на сторінках цього видання.
Автор Андрій Кривуляк зацікавив розповіддю про корифея українського театру Гната Юру, письменника Євгена Поповкіна, уродженця с. Петроострова, і як він увійшов у світову літературу, бо першим дав «добро» на друк роману «Майстер і Маргарита» М. Булгакова. Пан Андрій здивував також розповіддю про редактора першої україномовної газети в Єлисаветграді «Новий шлях» – Олександра Семененка, доля якого була нелегкою і який відчув на собі «каток молоха» ХХ століття.
Захід відбувся в теплій атмосфері цікавого діалогу між авторами і поціновувачами краєзнавчої літератури. Письменник Василь Бондар з притаманним йому теплом розмови зізнався, що читає книги Володимира Поліщука і дивується його творчій активності і авторській плідності. Журналіст Петро Мельник зазначив, що відкрив для себе цікаві моменти у пізнанні творчості письменника Петра Голоти, який мав справжнє прізвище як і його – Мельник. Твори цього самобутнього талановитого поета-лірика, представника романтичної молоді 20-30-х років ХХ століття, оригінального художника до останнього часу не друкувалися. З ним не знайомі навіть старші покоління любителів художнього слова.
На завершення цієї змістовної зустрічі краєзнавчих розвідок, гості заходу і автори презентованої книги «Будинок з вікнами на стару фортецю», на пам’ять про цей день, сфотографувались на загальну світлину – бо і сьогодні пишеться історія нашого міста.
