4 грудня, в рамках обласного тижня національних культур «Степова веселка», спільно з Кіровоградською обласною громадською організацією «Об?єднання болгар «Нашите хора»» відбувся Български ден «Не ставлячи собі кордонів».
З далеких часів переплелися на Кіровоградщині українські та болгарські традиції, звичаї та обряди. В своїй основі вони мають спільні духовні джерела: любов до праці, прагнення миру й краси, шанування історії, доброзичливість та дружелюбність.
В 1774 році 400 болгарських сімей, вихідців із Сілістрії, Алфатар, Рущука та Добруджі обрали своїм місцем постійного проживання середню течію ріки Синюхи село Вільшанку (стара назва с. Маслове).
У другій половині 19 ст. – на поч. 20 ст. болгари з села Вільшанки заснували села: Добре, Станкувате, Мала Вільшанка, Мала Мазниця, Лозувате, Вербова Балка (Чорний Ташлик), Оброчне, Доброіванівка.
На свято завітали Владов Іван Васильович, заступник голови обласної ради, Животовська Валентина Григорівна, директор департаменту культури, туризму та культурної спадщини обласної державної адміністрації, Останній Віталій Миколайович, начальник управління комунікацій з громадськістю обласної державної адміністрації та протоієрей Андрій, ключар Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Осадчий Сергій Юрійович, голова Кіровоградської обласної громадської організації «Об?єднання болгар «Нашите хора»», розповів про просвітницьку роботу щодо історичної спадщини болгарського народу, про українсько-болгарські зв?язки.
Прес-секретар, член правління Кіровоградської обласної громадської організації «Об?єднання болгар «Нашите хора»» Іллючик Світлана Іванівна поділилася враженнями від поїздки до Болгарії. У болгарському містечку Алфатар, звідки родом пращури корінних вільшанців, кожен знає, що десь далеко, в іншій країні, живуть їхні земляки. Навіть центральна вулиця в Алфатарі названа Вільшанкою. Таким чином, наші побратими, роз’єднані кілометрами, кордонами та сторіччями, віддали шану тим, хто колись ходив стежками їхнього містечка й радів життю, але долею був вимушений назавжди полишити рідну землю, свою країну. З кожним роком зв?язок між вільшанцями та алфатарівцями, мов терпке балканське вино, міцнішає. Хлібом та сіллю зустрічають Балкани гостей з України, а українці мов рідним братам й сестрам завжди раді болгарам.
Культура та традиції болгарського народу вражають своєю самобутністю та колоритністю. Духом народності просякнута музика, архітектура, облаштування будинків, побут та свята. Порадували присутніх болгарськими народними піснями, віршами та запальними болгарськими танцями учні Євроклубу «Єдність» гімназії № 9, хореографічний колектив «Перлинка» загальноосвітньої школи № 35. Також вони розповіли про Болгарію на українській та болгарській мові.
