26 жовтня в бібліотеці з теплотою та щирістю згадували про українського режисера, заслуженого діяча мистецтв Івана Васильовича Казнадія, ім`я якого відомо не тільки на Кіровоградщині та в Україні, а й за її межами.
Талановитий актор, режисер, людина енциклопедичних знань, невтомний пропагандист театральної спадщини корифеїв, він 50 років був вірним служителем Мельпомени.
На заході, присвяченому 90-річчю від дня народження І.В.Казнадія, працівниками Кіровоградського міського літературно-меморіального музею І.К.Карпенка-Карого – старшим науковим співробітником музею Ревою Тетяною Миколаївною та науковим співробітником Мельниченко Наталією Вадимівною було презентовано фотовиставку. Її матеріали розкрили перед відвідувачами бібліотеки основні життєві віхи та театральні успіхи Івана Васильовича.
Завдяки своєму таланту театрального режисера та серцю патріота, Іван Казнадій зробив дуже великий внесок у розвиток й збереження української театральної культури, підіймаючи тим самим, попри усі незгоди, українську національну свідомість.
Першим видатним кроком режисерської кар’єри Івана Казнадія була постановка у Кіровоградському театрі ім. Марка Кропивницького вистави «Люська» за п’єсою Г.Мазіна, яку він поставив у 1955 році. У тому ж 1955 році він поставив спектакль «Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці» за п’єсою М. Старицького.
У 1962 році місцева влада запросила Івана Казнадія до міста Дніпропетровська, до драмтеатру ім. Т. Г. Шевченка. Але, вже у 1968 році він повернувся до Кіровоградського театру ім. М. Кропивницького, де робив свої перші режисерські кроки.
І. Казнадій одним з перших виступав перед місцевим керівництвом з ініціативою щодо реставрації приміщення театру й повернення йому його історичного вигляду.
Окрім театральних вистав, Іван Казнадій брав активну участь в організації українських фольклорних народних вуличних торжеств та театралізованих народних обрядів, які блискуче знав, і які з задоволенням ставив у вже незалежній Україні.
Приємно зазначити, що до участі в мистецькому вечорі «Сцена – мій кумир» долучилися й знані, як на Кіровоградщині, так і за її межами, актори та діячі культури, а саме:
Миронович Євгенія Іванівна – актриса Кіровоградського академічного українського музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького;
Литвиненко Валентина Іванівна – заслужена актриса Кіровоградського академічного українського музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького;
Короленко Олена Володимирівна – актриса Кіровоградського академічного українського музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького;
Шурапов Володимир Петрович – заслужений працівник культури, член Національної спілки театральних діячів України, обласного літературного об’єднання «Степ», лауреат багатьох краєзнавчих та журналістських премій;
Барабуля Микола Іванович – поет, режисер, актор.
Всі вони були близько знайомі з Іваном Васильовичем, разом працювали та товаришували. Згадували про нього як про щиру, мудру людину, з вічно запаленим полум`ям радості та позитиву. Зачитували фрагменти листів, адресовані режисером своїм близьким та рідним, згадували кумедні ситуації, в яких навічно запам`ятався театральний геній, талановитий митець та щирий українець – Іван Васильович Казнадій.
