Розділ 3. Живописна спадщина Т. Шевченка

Справді мистецький витвір на художника і взагалі на

людину справляє сильніше враження, ніж сама природа.

(Т. Шевченко)

Тарас Григорович Шевченко, як художник, займає одне із самих почесних місць в українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві, одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Бажаючи оволодіти мистецтвом живопису, він звертається до шляхетних дяків-живописців, які в основному заставляють прислужувати їм.

Талант художника проявився рано, значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою «Погруддя жінки» або «Жіноча голівка», датований самим автором ще 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

Після того, як спільними зусиллями К. Брюллова, В. Григоровича, О. Венеціанова, В. Жуковського, Є. Гребінки Т. Г. Шавченка було викуплено з кріпацтва, він зміг вступити до Академії мистецтв, ставши одним з найулюбленіших учнів Брюллова. Тарас робить у малярстві дедалі помітніші успіхи. За час навчання в академії його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори.

У 1843 році Тарас Григорович приїхав в Україну. Любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин. Уміння інтерпретатора історії Шевченко виявив у трьох офортах серії «Живописна Україна» – «Дари в Чигирині 1649 року», «Судня рада» і «Старости», на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повертаючись в Петербург, він завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою «Живописна Україна».

В 1845-1847 роках Тарас Григорович створив ряд портретів, які переконливо свідчать про зростання художника, про поглиблення психологічної характеристики образів.

Над портретами Т. Шевченко почав працювати ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним з відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, відсутністю нарядності, вдалою композиційною бадьорістю і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині.

Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Особливо хвилювало художника підневільне, часто трагічне становище жінки.

Шевченка без перебільшення можна назвати геніальним художником. В його картинах відбилася вся глибина і самобутність його особистості. Те, що він пережив і передумав і для чого знайшов небувало синкретичне вираження, ‒ вищою мірою виявляє сутність людини взагалі і водночас позначене печаттю могутньої й неповторної індивідуальності, засвідчуючи невичерпне розмаїття людського духу.


Тарас Шевченко. Живопис, графіка : альбом / [авт.-упоряд. Д. В. Степовик]. ‒ К.: Мистецтво, 1984. ‒ 18 с.: 134 іл.
Із великого художнього доробку геніального українського поета та художника Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861) у альбом відібрано 134 картини, малюнки та гравюри, які відображають основні етапи творчості майстра.

 

 


Яцюк В. М.
Віч-на-віч із Шевченком: іконографія 1838-1861 років / Володимир Яцюк. ‒ К.: Балтія Друк, 2004. ‒ 112 с.: іл. 
Образ найщирішого лірика і гнівного бунтаря, поета, художника, людини, духовного батька відродженої української нації постає перед внутрішнім взором сучасника завдяки поетичним, прозовим і малярським творам митця, щоденнику й листуванню, спогадам друзів як збірний портрет Тараса Шевченка.

 

 


Антонович Д. В.
Шевченко-маляр / Д. В. Антонович ; [вступ. сл. С. А. Кальченка] ; післям. Т. І. Андрущенко. ‒ К.: Україна, 2004. ‒ 272 с., іл. Одне з кращих досліджень мистецької спадщини Т. Г. Шевченка. Видання ілюстроване, розраховане не тільки на фахівців, а й широке коло читачів.

 


Генералюк Л. 
Універсалізм Шевченка: взаємодія літератури і мистецтва / Л. Генералюк ; Нац. акад. наук України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. ‒ К.: Наукова думка, 2008. ‒ 544 с. Комплексне дослідження представляє Шевченка-художника в нерозривній єдності його творчої природи, художнього мислення і реалізації таланту. Універсальна постать українського митця-поета є знаковою в контексті історії світової культури, еволюційний розвиток якої тяжіє до синкретизму, до створення полісинтетичних видів мистецтв. В роботі вперше досліджено міжвидову взаємодію мистецтв у доробку Шевченка, здійснено апробацію термінології на позначення причин і явищ літературно-митстецького інтеракціонізму, проведено зіставлення творчих досягнень Шевченка з творчістю західноєвропейських та російських митців, у тому числі митців універсального типу.


Новицький О.
Тарас Шевченко: Українське малярство.
 ‒ К.: Друк, 1930. ‒ 88 с.
Монографія присвячена менш відомому, проте, не менш розвинутому таланту Тараса Шевченка ‒ книга розкриває його як художника. Вона містить біографію митця, а саме історію розвитку його малярских здібностей, розповідає про його вчителів та про те, що Шевченко першим з українців опанував техніку офорту (тобто глибокого друку). Монографія доповнена збіркою репродукцій робіт художника.

 


Дивись також:

 

http://tarasshevchenko.at.ua/photo/2 – Галерея картин Т. Г. Шевченка

 

http://waking-up.org/mystectvo/shevchenko-yak-hudozhnik/?lang=uk – Шевченко як художник

 

http://taras-shevchenko.in.ua/shevchenko_hudognik.html – Шевченко-художник

 

http://www.refine.org.ua/pageid-3472-1.html – Тарас Шевченко ‒ художник

0