З перших місяців окупації почалась збройна боротьба партизанів і підпільників. Загони імені Ворошилова, Щорса, Сталіна діяли на території Кам’янського, Знам’янського і Єлисаветградківського районів.
Після відчутних ударів карателів у 1942 році поступово відновлюється організаційна структура сил опору. Великий загін діяв у районі Холодного Яру. У Кіровограді було 2 підпільно-диверсійні групи – ім. Ворошилова та ім. Кірова.
Важливу роль у розгортанні партизанського руху на Кіровоградщині відіграв рейд кавалерійського партизанського з’єднання під командуванням М. І. Наумова, яке у лютому-березні 1943 року пройшло по 12 районах області, завдавши ворогові значних втрат живої сили і техніки.
На території краю у роки війни діяло підпілля УПА, найміцніші осередки якого були створені в Олександрії та Новоукраїнці. Вони займались переважно пропагандистською роботою, інформували націоналістичне керівництво і газети про стан справ у області.
На початку 1944 року збройну боротьбу проти фашистів на території області вели 41 підпільно-диверсійна група, 17 партизанських загонів і 2 з’єднання, які налічували понад 8 тис. месників. У партизанських загонах і групах пліч-о-пліч з місцевим населенням проти гітлерівських окупантів билися вихідці з усіх республік Радянського Союзу, багато з яких загинули на кіровоградській землі.
У партизансько-підпільній боротьбі проти ворога полягли смертю хоробрих юні Ф. Шепель, Я. Матвієнко, І. Юрченко, І. Коваленко з Олександрівського району, інші молоді месники.
В період окупації Кіровоградщини в роки війни 1941-1945 років загинуло від рук фашистських окупантів та на каторжних роботах у Німеччині майже 120 тисяч наших земляків.
37779 мирних жителів області було вивезено на примусові роботи до Німеччини та інших країн Європи.
14500 чоловік, вивезених на каторжні роботи до Німеччини, на Батьківщину не повернулись.
Саме про них, живих і мертвих, поіменно відомих і безіменних, тих, хто став на двобій із сильним і підступним ворогом, який зазіхнув на найдорожче – людську гідність, волю і честь, хто не побоявся вступити в двобій з потворним і ганебним явищем XX століття – нацизмом – цей своєрідний літопис духовного злету і звитяги.
Петренко І. Д. Нацистський окупаційний режим на Кіровоградщині 1941-1944 рр. – Кіровоград : Центрально-Українське видавництво, 2014. — 554 с. – ( серія «Архівні документи свідчать»)
Книга, базуючись винятково на документах Державного архіву Кіровоградської області, розповідає про надзвичайно складний, драматичний, але досі недостатньо вивчений період історії Кіровоградщини – нацистську окупацію (1941-1944 рр.), у багатьох її вимірах. Містить численні фотографії тієї епохи, а також спогади очевидців.
Для професійних істориків та широкого кола читачів.
Постолатій В. В. Окупація : [ маловідомі події Великої Вітчизняної війни ] / В. В. Постолатій. – Кіровоград : ПП “Авангард”, 2009. – 83 с.
У книзі висвітлено маловідомі та призабуті події Великої Вітчизняної війни в краї, миттєвості окупації, підпільної роботи, подвигу й трагедії кіровоградців.
Для науковців, учителів, краєзнавців, студентів і учнів, усіх, хто цікавиться історією Кіровоградщини.
OST – тавро неволі. – Кіровоград : ПВЦ «Мавік», 2000. – 196 с.
Остарбайтери. Лиш останніми роками українська держава реабілітувала їх морально. Багато хто з них до реабілітації не дожив, тамуючи усі післявоєнні десятиліття біль у душі за зневаженість, упослідженість. Про тяжку долю в німецькій неволі вони не завжди й найріднішим звірялись.
Зі сторінок цієї книги правду про поневіряння на чужині розповідають колишні остарбайтери сіл і міст Кіровоградщини.
Шепель Ф. О. Ніхто не хотів помирати, або Репресований Єлисавет-Зінов’євськ-Кірове-Кіровоград [Текст] / Ф. Шепель. — Кіровоград: «Імекс-ЛТД», 2014. — 390 с.: іл. – ( сер. «Єлисаветградське коло») Автор книги «Ніхто не хотів помирати…», на основі маловідомих та зовсім невідомих матеріалів із таємних радянських архівів, розповів про життя і смерть знаних та майже забутих людей, які постраждали в добу тоталітаризму. Усі трагічні історії, вміщені під обкладинкою даної книги, фактами народження, проживання, смерті їх героїв або слідами, залишеними в місцевих сховищах старожитностей, тісто пов’язані з містом на Інгулі.
Видання розраховане на істориків, краєзнавців та широкий загал читачів.
Берест К. Вогонь з Холодного Яру. – Кіровоград : Центрально-Українське видавництво, 2008. – 108 с.
Влітку 1943 року створено партизанський загін під командуванням Петра Антоновича Дубового. Спочатку загін був невеличкий і часто змінював місце свого розташування, потім перетворившись на значну військову силу, закріпився в Холодному Яру.
Шевченко С. І. Вершники на Інгулі. – Кіровоград : ПП «Центр оперативної поліграфії «Авангард», 2013. – 332 с.
У книзі вперше узагальнено досвід діяльності військово-навчальних закладів кавалерійського профілю (училищ, курсів та школи) за весь період їх існування в Єлисаветграді – Зінов’євську у 1859-1933 рр. Простежено долі випускників — учасників боротьби за незалежність України 1917-1921 рр., переможців фашизму. Йдеться про регулярні армійські частини, які базувалися у військовому містечку на Ковалівці (штаб кавалерійського корпусу, десантники, спецпризначенці, ракетники) у серед. XIX ст. та в серед. XX – на поч. XXI ст.
Для дослідників, військовиків, викладачів, учителів, краєзнавців, студентів, усіх, хто цікавиться військовою історією, регіональною минувшиною.
Петренко І. Д. Невідомі війни (церква та держава на Кіровоградщині в 20-60-х роках XX ст.). – Кіровоград : Лисенко В. Ф., 2012. – 376 с.
Книга розповідає про драматичну долю церкви на території нинішньої Кіровоградщини, що її спричинила політика держави в 20-60-х роках XX ст.
Дивись також:
http://kirknpam.org.ua/index.php/home/2015-04-02-13-08-57
Підпільно-партизанський рух на Кіровоградщині у 1941-1944 роках