БІОГРАФІЯ

1.

Завжди напружено, бо завжди — проти течій.

Завжди заслуханий: музика, самота.

Так, без шляху, без батька, без предтечі.

Так — навпростець — де спалює мета.

Все чути. Всім палать. Єдиним болем бути,

Тим криком, що горить в кривавім стиску уст,

І знать, що випало — загаснути забутим,

І спомином кінця — кісток народних хруст.

2.

Так вийшовши з глухого степу,

З зідхань страждальної землі,

Вирізьблюю німий життєпис

На дикім камені століть.

Так конструюю вічний образ

На сірім цоколі часу,

І мудрість протина, як кобра,

Гадючим зоренням красу.

І розраховує, й шепоче,

І виміряє кожен крок.

Лиш електрично колють очі

Крізь все мереживо морок.

Заплутуюсь густіш і гірше

Під діямантовий гіпноз,

І тільки бачу — камні, вірші,

І тільки чую — гул погроз.

І все боюсь: скінчиться термін,

А я не скінчу завдання

І попливу один, без керми,

У тьму вмираючого дня.

3.           

Мушу випити келих до краю —

Полиновий мед самоти,

Так нещадно, так яро згораю. —

Чи ж побачиш, почуєш ти?

Недорізаним звірем — вітер

Проридає в страшний простор.

(Там жито — надовго збите,

Там чорним повітрям — мор)

А я мушу незморено-просто —

Смолоскипом Тобі Одній,

Я — кривавих шляхів апостол

В голубі невечірні дні.

1924