З ВАГОНУ

Немов розлука аж до скону.

Гірке весни чуже вино —

Минай за шибкою вагону,

Барвиста й буйна чужино!

Ти не згасиш жаги і спраги

Росою пишної краси,

Ні ненависти, ні відваги

Ти серцеві не додаси.

Воно голодним вовком виє,

Йому пустеля — вся земля..

І марно далеч блакитніє,

І сяють луки і поля.

1938