З «ЛЮДСЬКОГО»

Вже закінчили жати жито.

Голодні обрії. Глибінь.

А тут — тонкий, порожній зшиток

І вічний заповіт: люби!

І трудний хліб чорствий, щоденний,

І темні многотрудні дні,

І в снах — Еллада і Атени

Та хмурі степові вогні.

А поруч, як весталька сонна,

Вартує жертовник — вона,

Проста, Земна моя Мадонна,

Проста. Земна моя Жона.

21.08.1925