* * *

Кожен день тут проходить пустельний і легкий,

А Ти — там, за горами й ярами гориш.

Не поможуть ні подорожі далекі,

Ні чужа далечінь, ні весна, ні Париж.

Заспокоїти серце? Та чим же? Та як же?

Научи мене кров’ю Твоїх молитов!

Не поможе ніхто. І не буде інакше.

І з сльозами моїми змішаю питво.

Що мені телефоти, версалі, експреси?

Нащо грім Аргентин? Чудеса Ніагар?

Сниться синя Синюха і верби над плесом,

Вільний вітер Херсонщини, вітер-дудар.

Сниться гомін дубів прадідівських та річка,

Бідна хата та тепла долоня сестри…

Тільки б рідного поля зворушлива стрічка!

Тільки б сіра солома прабатьківських стріх!

1923

Вибрати мову сайту »