Немирована Інна Володимирівна народилася 20 березня 1987 р. у с. Станкуватому Вільшанського р-ну Кіровоградської обл. в українсько-болгарській родині. У 2004 р. закінчила Вільшанську загальноосвітню школу, того ж року вступила до Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, де здобула фах філолога за екзотичною спеціальністю «Літературна творчість». Пробувала сили в різних професійних сферах, працювала дрібним клерком, видавничим редактором, сільським бібліотекарем.
Перші кроки на літературній ниві робила як поетеса, нині вважає себе переважно прозаїком. Друкуватися почала, навчаючись у старших класах.
У 2003 р. стала лауреатом Кіровоградської обласної літературної премії ім. В. Гончаренка, завдяки чому 2004 р. вийшла друком перша книжка – поетична збірка «Вітри на видноколі». Того-таки року прийнята до Кіровоградської обласної організації Національної спілки письменників України. 2008 р. світ побачила збірка поезії та прози «Тримаю сонце краплею в руці».
Дипломант кінофестивалю «Відкрита ніч – Дубль 15» за сценарій короткометражного фільму «Хмара-кавун» (2011), нагороджена спеціальною відзнакою «Найкращий твір про кохання» Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» за роман «Неспокій» (2016). 2019 р. виборола президентський грант на публікацію цього роману.
У 2020 р. відзначена Кіровоградською обласною літературною премією імені Євгена Маланюка у номінації «Проза» (за роман «Неспокій»).
Твори І. Немированої:
Антологія одного вірша / Людмила Миропільська, Інна Немирована, Елена Оленина // Народне слово. ‒ 2012. ‒ 11 жовтня. ‒ С. 14
Кіровоградщина літературна // Літературна Україна. ‒ 2015. ‒ 28 травня. ‒ С. 8-9
Немирована І. «… Коли вітер рве струну» [Текст] : добірка віршів / І. Немирована // Зорі над Синюхою. ‒ 2001. ‒ 6 березня. ‒ С. 2
Немирована І. В. Вітри на видноколі [Текст] : поезії / І. В. Немирована. ‒ Кіровоград : ПВЦ «Мавік», 2004. ‒ 56 с. ‒ (Літературний конкурс ім. Валерія Гончаренка).
Немирована І. В. Тримаю сонце краплею в руці. ‒ Херсон.: ТОВ «Айлант», 2009. ‒ 120 с.
Немирована І. Вогонь: Уривок з роману «Неспокій» / І. Немирована // Народне слово. ‒ 2017. ‒ 25 травня. ‒ С. 8: фото
Немирована І. Доктор педагогічних наук і громадський діяч – український болгарин [Текст] / Інна Немирована // Первая городская газета. ‒ 2019. ‒ 12 сентября. ‒ С. 4 : фот.
Немирована І. З поетичного зошита : Вірші / І. Немирована // Народне слово. ‒ 2003. ‒ 11 жовтня. ‒ С. 2
Немирована І. Киргизький степ: Вірш / І. Немирована // Вечірня газета. ‒ 2004. ‒ 5 березня. ‒ С. 6-7
Немирована І. Лідія Горячко: гордість болгарської Вільшанки [Текст] / Інна Немирована // Первая городская газета. ‒ 2019. ‒ 9 мая. ‒ С. 15
Немирована І. Наші видатні земляки. Іван Владов – аграрій, управлінець, болгарин / І. Немирована // Первая городская газета. ‒ 2019. ‒ 26 декабря.
Немирована І. Неспокій [Текст] / Інна Немирована. ‒ Львів : Піраміда, 2019. ‒ 234 с.
Немирована І. Промова під час вручення їй премії імені Євгена Маланюка // Народне слово. ‒ 2021. ‒ 11 лютого. ‒ С. 9
Публікації про життя і творчість І. Немированої:
Байда Й. На празник Маланюкового пошанування / Йван Байда // Народне слово. ‒ 2020. ‒ 10 грудня. ‒ С. 10: фото
Вільшанка – перша болгарська ластівка в Україні : відгук на збірник «Очерки истории, языка и культуры ольшанских болгар» / І. Немирована // Нова газета. ‒ 2019. ‒ 8 серпня. ‒ С. 1
Качур Л. Як Рябко “утверджував гуманізм”: Обговорення творів, висунутих на здобуття обласної літературної премії ім. Є. Маланюка / Лариса Качур // Народне слово. ‒ 2021. ‒ 7 січня. ‒ С. 15: фото
Корінь А. По інший бік вишиванки. Письменниця Інна Немирована про ще один талант – з гумором [Текст] / А. Корінь // Первая городская газета. ‒ 2019. ‒ 21 ноября.
Поповнення спілчанських лав [Текст] // Літературна Україна. ‒ 2005. ‒ 17 березня. ‒ С. 2
Романовська Л. Неспокій на пташиному цвинтарі: Обговорення творів, висунутих на здобуття обласної літературної премії ім. Є. Маланюка / Любов Романовська // Народне слово. ‒ 2021. ‒ 7 січня. ‒ С. 15
Претенденти на звання лауреатів літературної премії імені Євгена Маланюка // Вечірня газета. ‒ 2020. ‒ 4 грудня. ‒ С. 2